Життя заради світла, миру та культури. Світла пам'ять Лії Олександрівні Гурарій

Сьогодні 40 днів, як пішла з життя Лія Олександрівна Гурарій - громадська діячка, захисниця культурної спадщини Дніпра й Придніпров'я, вірний адепт вчення Олени Петрівни Блаватської та її послідовників.

Її нелегке, але таке чесне, наповнене сенсами життя, було присвячене, не будемо боятися цих гучних слів, служінню високим ідеалам - на відміну від багатьох наших співвітчизників, що живуть рослинним, тваринним, шлунковим і ковбасним життям та без міри люблять себе.

Від природи майстер художнього слова як у прозі, так і в поезії, філософ, Лія Олександрівна навчалася в ДІБІ. Але то було не її. А що ж було ЇЇ? Література, мистецтво, історія, філософія, релігіознавство, езотеріка, і т.д., і т.п. - тобто все, що можна віднести до категорії "КУЛЬТУРА".

Знаходячись вже в зрілому віці, Л.А. знайшла людей, близьких їй за духом й стала робити те, що любить - займатися вопросами культури, тільки на громадських засадах. Це не означає, що вона була ділетантом у культурології. За багато років діяльності вона набула настільки великий досвід і знання, що могла дати фору місцевим чинушам від культури, байдужим, малоосвіченим, з якими боролася багато років, часто як відомий літературний герой з вітряками. Тому що була бійцем за вдачею. І це приклад для всіх, як не треба опускати руки й вірити в перемогу.
Дуже коротко про зроблене Л.А. Гурарій для культури. Вона була співзасновником двох громадських організацій: " День культури Світу" й "Наша культурна спадщина". У рамках першої вона організувала безліч літературно-музичних концертів, присвячених великим іменам, тематичних художніх виставок. У всіх цих культурних подіях Л.А. виступала як сценарист, куратор, менеджер і спонсор, повністю або частково фінансуючи їх зі свого скромного пенсійного бюджету.
Одним з найбільших її з колегами успіхів стала організація науково-практичної конференції "Придніпров'я в загальносвітовій скарбниці культурно-історичної спадщини Планети" з виданням книги з матеріалами конференції.
 
Возможно, это изображение текст
 
По лінії організації "Наша культурна спадщина" Л.А. Гурарій, озброївшись знанням Законів, безкомпромісно, невтомно й цілеспрямовано боролася за збереження пам'яток архітектури, історії та монументального мистецтва нашого краю.
Її головні досягнення в цій галузі - спасіння Палацу Ілліча й повернення йому вкраденого статусу та присвоєння Будинку О.П. Блаватської й династії Фадєєвих статусу пам'ятки історії національного значення.
 
Нет описания фото.
Але її боротьба продовжилася - тепер за територію цієї пам'ятки, бо музей досі не має ані квадратного сантиметру своєї території. І тут проявився ще один талант Лії Олександрівни - слідчого-криміналіста. Вона зібрала стільки фактів правопорушень, пов'язаних з цим питанням, підкріпила їх документами й розклала по полицях у хронологічному порядку, що порушникам Закону крити не буде чим. Зараз справою займаються правоохоронні органи.

На завершення: Л.А. Гурарій перша й поки єдина підняла та у своїх працях висвітила тему "Придніпров'я в загльно-світовій скарбниці культурно-історичної спадщини Планети", за що, до речі, її цькували деякі заздрисники. Їй у співпраці з професором УДУНТ В.В. Мямліним вдалося оприлюднити декілька статей на цю тему в наукових медіа-ресурсах США.

Світла пам'ять ЛІЇ ОЛЕКСАНДРОВНІ ГУРАРІЙ - людині, громадянці, виконробу культури.
 
Євгенія Юхилевич 

***

" ВІСНИК "

Присвячено Олені Петрівні Блаватській

Поєтична добірка з останньої книжки, виданої Лією Олександрівною Гурарій

ЗЕМЛІ СЛАВЕТНІ ІМЕНА 

Землі славетні імена, що, наче Шлях Чумацький, зорять …

Вони «Громам небесным вторят», і є в них тиша неземна

Вони для нас – поводирі в дорозі до світів високих,

Туди, відкіль Всебачне Око ллє Слово, що сія вгорі!

Країни, мови, віри, час – усюди – знанні чи незнанні –

Вони завжди є поруч з нами, щоб промінь Сонячний не згас.

Вони є й в нашому краю. У нашій Вітчині козацькій –

Сковорода, Сірко, Вернадський, Шевченко й зоряна Блаватська –

Струмлять в Майбутнє течію.

Є і сьогодні імена: Сташков, Матросов… Гордість краю –

Ті Петриківські письмена від Гімалаїв і Алтаю,

Що зберегли для нас старі Майстри козацького прошарку;

Падун, що полюбив їх жарко і бачив сутність їх вгорі.

Були Сапожніков і Панін … Куінджі був ріднею з нами …

Маргєлов, Янгель, Моссаковський, Заіченко і Скуратовський…

А ще Гончар… А ще багато їх – щедрих, мудрих і крилатих.

Збирав прадавній слід в степах «Козацький батько» Яворницький,

Вбачали кобзарів зінниці, хоч і сліпі, Чумацький Шлях.

І кобза множила слова, що сонце щедро ллє над степом,

Щоб Перебендям у вертепах вбачалась Мати – Покрова.

Щоб триєдиний Заповіт Краси та Мудрості, й Любові

Ми на шляху несли з собою, будуючи Майбутній світ.

Щоби поспіли і дійшли в новітній світ в затяті строки,

Щоб виконавши всі уроки, Планету нашу зберегли!

 

ПЕРЕД РАССВЕТОМ

Е.П.Блаватской в день 180-летия   

Перед рассветом в сгустившейся мгле

Тяжкие сны над Землёю витают…

Светочи Мира одни освещают

Мир перед будущим днём на Земле.

Те, кто прошёл их тропою святой,

Зорями стали в бескрайней Вселенной…

Всё изменяется, – лишь неизменный

Их бескорыстия Свет Золотой.

Спасибо Вам за подвиг для Земли,

В котором слитным словом прозвучало

Трехзвучие Вселенского Начала

О мудрости и звёздности Любви.

Спасибо Вам за то, что, наконец,

Сознанье Мира всё же отворится,

И сердце к Свету Мира устремится,

Спасибо Вам за тысячи сердец!

***

Спасибо Вам за подвиг для Земли,

В котором слитным словом прозвучало

Трехзвучие Вселенского Начала

О мудрости и звёздности Любви.

Спасибо Вам за то, что, наконец,

Сознанье Мира всё же отворится,

И сердце к Свету Мира устремится,

Спасибо Вам за тысячи сердец!

 

ИСТОКИ ТВОРЧЕСТВА 

Нашей "Седмице"

Космический Огонь, Живой Огонь Вселенной

Как синтез Трёх в Истоке Божества –

Того, Кто этой силой Сокровенной

Мир проявляет из Небытия.

Блаватская в своей Ведической «Доктрине»

Так об Огне Вселенском говорит:

– Есть три свидетеля феноменов в Едином –

Они есть Свет, Тепло и Влага (Жизнь).

И Мысль Вышины, Любовь Её Святая

Сияньем Разума созвездий Свет творит,

Теплом Доверия мир низший наполняет

И воздухом, и влагою поит.

От тех Небес, не наших, а Превышних –

Течёт сквозь Сферы огненная нить

Фохата в «Троице», и Им Пространство дышит,

Чтоб Семерых в себе объединить

И все миры есть только продолженье

Начала в Семиструнных Небесах.

Оттуда – Творчество. Оно – от Вдохновенья.

В нём глаз провидит, ухо слышит Глас.

Есть наши Лучшие, чей выдох правит души,

Огнём созвучия Планету единя:

Как хорошо, что есть у нас Гаркуша.

И Скуратовский. И космичность Падуна.

Торжественно ТамарЕфимны «Кредо».

И Куличихинский Сапожникова зал.

И Мазина музей «Земля и Небо».

И те афиши, что Серёжа Боруховский рисовал.

Проходит всё, но также, как и прежде,

В Незримом – с нами Свет их и Тепло,

И в час отчаянья возносим им надежды

Туда, где в Творчестве есть Истины крыло.

Но мощь минувших и сегодняшних «Атлантов»

Спасёт – от них лишь разрушенье естества, –

Спасёт Творцов Культуры мощь таланта –

Носителей «Триратны» Божества.

И как бы Пушкиных сегодня не гнобили,

Их Знак Вселенский – древний Знак Дорджи.

Они от Семизвездия Мессии

И от троих – на Главном Рубеже.

 Туда, туда – где мир наш не порушен,

Где Огнь есть Луч, а Музыка – Волна

И где Тепло Души спасает чьи-то души –

Зовёт, зовёт Высокая Струна.

 

МНОГОМЕРНОСТЬ

Принцип мира – прост и неизменен,

Но различен в планах Бытия –

В разных геометриях Вселенной

Формула поэтому своя.

В нашем мире – плотноматерьальном,

Где царит лишь тройственность осей –

Есть двухмерной плоскости полярность

И трехмерность воздуха над ней.

Потому в нем правят электроны –

Плюс и минус – формула Земли,

И свобода кажется весомой,

Коль мы благоденствие нашли.

А в высоких планах, в звёздном строе,

Где рождает свет свой Божество –

Там не электроны жизнь строят,

А магнитных ядер торжество.

Не растворы гейзеров горячих,

А кристаллы звёздные огней –

Вот что нас, ещё глухих, незрячих,

Призывает миллиарды дней.

Лишь мечта, пронзая мир трехмерный,

Устремясь к Источнику Основ,

Выйдет за пределы – в многомерность,

В мир Свободы, где живет Любовь.

Невозможно Родину свободы

Мерять лишь ущельем для Ужа –

Горьковского Сокола природа

Для него пока еще чужда.

Долог путь к понятию «Свобода» –

Те, кто стали крыльями Земли,

Кто, как Дáнко, в сумрак непогоды

Свет свой над толпою вознесли –

Кто они для нас? – придёт прозренье:

Мы поймем, что было всё не зря.

Мы войдем в Иное измеренье,

Соколов Земли благодаря