Інтер’єр краси від української красуні

Гра кольорів, м’якість, теплота та глибокий зміст – такими є роботи відомої художниці Ольги Пілюгіної, що працює в традиційній техніці двостороннього гладкого ручного килимарства. Майстрині вдається показувати всьому світові, що українські гобелени – це сучасно, стильно та своєрідно.

***

Художниця працює над орнаментальними мотивами, зображує християнські свята, портрети, натюрморти, українські краєвиди, флору та фавну. За 25 років стала авторкою більш ніж 100 творів, а її ім’я внесли до Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України як представницю напрямку “Традиція рослинного килимарства селища Решетилівка Полтавської області”.

“Українському інтересу” вдалося поспілкуватися з майстринею та більше дізнатися про сучасне килимарство.

Який зміст та образи вкладаєте у свої роботи?

Кожен твір – це певний період життя та думки, які б хотілося донести до глядачів. Це роботи про кохання, міжособистісні стосунки, вірність, віру та відчуття одне одного.

Є орнаментальні твори, в основі яких лежить давній символ – дерево життя. Проте навіть традиційні теми завжди зображаю по-новому. Наприклад, килим “Зоряний”. На ньому кожна квітка зображена як зірка – там немає двох однакових.

Люблю зображати птахів. Це образ людської душі, що прагне до Бога, до світла, знань та самовдосконалення. Тобто це рух вгору.

Ще дуже люблю квіти. Зараз працюю над новою серією, де через образи квітів, кольорові гармонії можна буде візуально відчути розмаїття ароматів. Вже є кілька робіт: це “Аромат моря”, “Медове повітря” та “Вечірні пахощі”.

В одному килимі ви можете використати 300 відтінків одного кольору. У чому секрет?

Живописець на своїй палітрі може створити скільки завгодно відтінків, я ж так само змішую різні барвники, експериментую та утворюю відтінки вовни.

Кольори треба відчувати. Крім певних знань кольорознавства, необхідне внутрішнє відчуття гармонії.

Розкажіть про ваші останні виставки.

Остання виставка, що мала назву “Гармонії”, була в Національній академії мистецтв України. Відкриття припало на перший день карантину. Їй передувала виставка “Обраний шлях”, що відбулась у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Основою експозиції були монументальні орнаментальні твори. Пишаюсь, що мої гобелени можна було споглядати поруч із творами Катерини Білокур, а також килимами музейної колекції, що є найкращими зразками традиційного мистецтва України.

Наступну мою персональну виставку заплановано на кінець жовтня в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка. Це одна з найбільших і найкращих виставкових зал України. Хочу презентувати нові роботи, які ще ніхто не бачив.

Я бачила в соцмережі ваші вовняні ткані сумки. Розкажіть про них.

Я ними займаюся, коли є час між гобеленами. Це не є основним проєктом. Я не створюю їх масово.

Усе почалося з того, що вирішила виткати сумку для себе. Хотіла, щоби вона була зручною та гармонійно доповнювала мій образ. Потім з’явилася ідея створити серію сумок із квітами та птахами.

Вони добре носяться, адже створені з натурального зносостійкого матеріалу. Кожна – в одному екземплярі. Це оригінально, це можливість завжди при собі мати твір мистецтва.

Чи можна сучасний інтер’єр оздобити гобеленами? Як їх вписати в квартиру?

Гобелени вийшли за межі ужиткового мистецтва. Давно минули ті часи, коли килими стелили лише на підлогу. Гобелен є таким же твором мистецтва, як і живопис, скульптура чи мозаїка.

Зараз усе більше людей хочуть мати у своєму інтер’єрі саме гобелен. Він будь-яку квартиру зробить затишнішою, а більше приміщення – урочистим, святковим та пишним. Отож його можна розмістити у палаці, офісі, квартирі чи приватному будинку. Зараз багато дизайнерів розглядають варіанти оздоблення інтер’єрів гобеленами.

Мистецтво не консервується, а розвивається. Навіть орнаментальні твори є сучасними за своїм наповненням. Гобелени можуть бути динамічними, багатими на відтінки та цікавими своїми кольоровими співвідношеннями.

Які розміри ваших робіт?

Для мене немає обмежень, можу створити будь-який. Розмір гобелена сприймаю у контексті можливості втілення творчого задуму. Серед моїх творів є великі композиції, які неможливо було б помістити у малий формат. Водночас є невеликі настроєві гобелени з концентрованим змістом.

Зараз моя найбільша робота – це 2,5 метра заввишки та 3 метри завширшки. Проте складно знайти інтер’єр, у який можна було б вписати такий великий твір. Для квартир популярністю користуються менші – як горизонтального, так і вертикального формату.

Загалом люблю працювати у великому форматі, хоча це і складніше.

Хто більше купує ваші роботи?

Купують різні люди: українці в Україні та за кордоном, також іноземці. Це ті, хто знайомий з цим мистецтвом, розуміє його цінність, відчуває тепло і глибину матеріалу. Багато з тих, хто на власні очі побачив справжній гобелен на виставці, залишається його палким прихильником на все життя.

Люди ж необізнані часто запитують: “Це ж килимок. Чому так дорого?”. Мало хто уявляє, що в нього вкладає митець. Кожен гобелен – це насамперед втілений художній задум, ідея. Його спочатку потрібно намалювати, потім підібрати, підготувати та пофарбувати нитки. І лише після цього починається тривалий процес ткання. На створення гобелену йде від кількох місяців до кількох років. Це набагато складніше аніж живопис. То чому гобелен має бути дешевшим?

Якими творчими досягненнями ви пишаєтеся найбільше?

Мої твори прикрашають музейні, корпоративні та приватні колекції. Мені дуже приємно, що мої гобелени містяться серед робіт відомих сучасних художників.

Щаслива, що мала можливість на прохання Національної академії педагогічних наук України у співавторстві зі своїм батьком створити портрет Бориса Патона до його сторічного ювілею. Науковець, побачивши портрет, сказав, що це найкращий подарунок за все його життя, за сто років.

Пишаюся своїми великими орнаментальними гобеленами. У 2014-му на Грант президента України створила килим “Гетьманський” у стилі українського бароко. Цією роботою започаткувала серію “Килимова Україна”, яку продовжую й зараз. Щороку намагаюсь створювати новий великий твір.

Мої гобелени “Гетьманський”, “Розквіт”, “Козацький”, “Добробут”, “Зоряний” та “Квітуча родина” були визнані найкращими у галузі килимарства на всеукраїнських виставках-конкурсах “Кращий твір року” під патронатом міністерства культури України. 

Ваші батьки – заслужені майстри народної творчості України. Мама – художниця з вишивки, а тато – художник килимів. Чи продовжують ваші діти творчу традицію?

Мій син часто зі мною в майстерні. У нього сформувався художній смак. Коли він береться малювати, то бачу – йому це дуже подобається. У нього цікаві композиції та особливі колорити. Однак, мабуть, художником він не стане, адже має більший інтерес до конструювання і техніки.

Окрім створення килимів, ви ще викладаєте композицію та кольорознавство в Національному університеті “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка”. Як сучасна молодь ставиться до народної творчості?

Моя мета – навчити студентів бачити красу в традиційному мистецтві, цінувати його та вміти створювати нові твори, які б водночас ґрунтувалися на народному та сучасному.

Студенти приїхали з різних міст, вони представляють різні художні школи. Моє завдання – вкласти в них свій досвід. Дуже цікаво з ними працювати, адже в кожного свій характер та бачення. Це співпраця: вони вчаться в мене, я в них. Хоча в умовах карантину навчати і навчатися дуже складно.

У чому полягає український інтерес?

Мені хочеться, щоб у сучасному світі було більше людей, які розуміють важливість та цікавляться розвитком традиційного мистецтва, які бачать у ньому неповторну красу й відчувають його тепло.

Я абсолютно щаслива людина у своїй майстерні й захоплена своєю роботою. Працюю з великою любов’ю й бачу, що люди це відчувають. Люди, які оточують себе красою, самі стають кращими.

Мистецтво, яке несе в собі красу, добро й гармонію, безпосередньо впливає на душу людини, її світосприйняття та бажання так само нести у світ усе хороше.

Я вважаю, що український інтерес полягає в любові, яка все охоплює та спонукає до творчості, до творення, а не руйнування.

Автор Наталія Антонюк

Джерело "Український інтерес"