Iнтерв'ю

Валерій Пустовойтенко: «З «ЄЦ» не вийде ні нової партії, ні партії влади»

Бурхлива розбудова нового політичного утворення – «Єдиного центру», яке претендує, щоб стати опорою Президенту Віктору Ющенку у майбутніх електоральних боях за другу каденцію, входить нині у топ-«темник» українського політикуму. Хоча, власне, подібні проекти зовсім не нові на вітчизняних політичних теренах.

Одним із найдосвідченіших спеціалістів у галузі будівництва плацдармів на підтримку ініціатив глави держави є Валерій Пустовойтенко, який будучи прем’єр-міністром очолив Народно-демократичну партію, яка тоді сприймалася як партія влади. Свого часу Пустовойтенко розбудовував об’єднання «Злагода», яке підтримувало ініціативи Президента Кучми, на парламентських виборах разом із НДП брав участь у блоці «За єдину Україну!», на президентських виборах 2004-го очолив «Разом заради майбутнього» на підтримку кандидата в президенти Віктора Януковича.

Нині Валерій Павлович, незважаючи на те, що, як каже він сам, “тепер весь час у відпустці”, оскільки не обіймає жодних посад, також не сидить на місці: їздить регіонами, зустрічається з людьми. Каже, що НДП ні в який “Єдиний центр” не вливається, що новостворюване об’єднання нежиттєздатне, оскільки створюється неправильно.

А що правильно? З цього приводу Пустовойтенко загадково розмірковує на тему всезагального об’єднання, натякає на можливість створення блоку «За єдину Україну»-2 і т.ін. Про партобудівництво й похідні від нього процеси, політичну кризу й виходи з неї «Главред» говорив з Валерієм Павловичем у короткій перерві між його роз’їздами.

«На сьогоднішній день НДП з жодною партією не об’єднується»

- Валерію Павловичу, нові політичні проекти, які зараз запускають, чимось дуже нагадують ті, якими свого часу займалися ви: мається на увазі «Єдиний центр», який уже ототожнюють із вашою «Злагодою». Чи так це? І взагалі, як ви ставитеся до «Єдиного центру» як до політичної партії? На вашу думку, є у неї політичне майбутнє чи немає?

- Свого часу у Народно-демократичної партії були настільки досконало розроблені документи, і програмні у тому числі, що сьогодні при виникненні будь-якої проблеми у політикумі всі звертаються до досвіду НДП й спроб створення нею так званої третьої сили. Такими об’єднавчими силами були й «Злагода» у 99-му, і блок «За Єдину Україну» у 2002-му.

Що стосується «Єдиного центру, то, думаю, що нічого з цієї політичної сили не вийде: різниця у тому, що базою для НДП не був адмінресурс, тобто люди, причетні до влади, а у  «Єдиний центр» будується саме на адмінресурсі. Вони сьогодні поставили завдання губернаторам, підібрали у кожній області заступника, який фактично керуватиме процесом партбудівництва - це зроблено фактично скрізь, по всій Україні! Тобто технологія побудови НДП і «Єдиного центру» кардинально відрізняються!

- Але нині партійні структури НДП практично переходять під «ЄЦ»!

- НДП поки що нікуди не переходить: більшість політичних організацій на місцях такого рішення не приймали. Людей введено в оману отими заявами, що «Єдиний центр» підписав із НДП угоду про злиття!

Я залишаюся членом НДП, і відповідально кажу, що на сьогоднішній день з жодною партією ми не об’єднуємося. “ЄЦ” просто намагається повисмикувати людей із інших партій під свій проект: наприклад, вони взяли списки членів НДП по всіх регіонах, у тому числі й по Кєву,  вибирають найкращих і найавторитетніших  її членів, і намагаються переманити!.. Що робить «Єдиний центр»? Бере списки НДП, дивиться - ага, от є Вася, Петя, Федя, оцей нам годиться, а цей – ні, і пропонують лідеру парторганізації бути заступником чи першим заступником такої ж парторганізації, але “Єдиного центру”. От і  все!

- Виходить, що й нинішній лідер НДП - Людмила Супрун вводить сусупільство в оману? Адже ні вона, ні інші очільники партії не опротестовують заяви, що НДП вливається в «ЄЦ»? Той же Сергій Куніцин, наприклад, який, кажуть, уже вступив у “ЄЦ”...

- Ну, я вже зробив кілька заяв з цього приводу, бо таке враження, що в НДП не розуміють, що вступаючи чи вливаючись у якусь іншу політичну структуру НДП втрачає можливість брати участь у місцевих виборах., адже де-юре партія ліквідовується. Парадокс: де-факто партії може й не бути, у нас чимало таких структур, які існують тільки на папері, але, тим не менше, юридично вони можуть брати участь у виборах! А НДП, яка має розвинуту структуру місцевих організацій, у випадку злиття з “ЄЦ” на вибори піти не зможе, тому що треба бути прийняти рішення про самороспуск! У нас же немає механізму переходу з однієї партії в іншу!

Коли партія ухвалює рішення по ліквідації, вона не має права брати участь у місцевих чи парламентських виборах й висувати своїх партійців на виборні посади. От, наприклад, Микола Підмогильний висувався від НДП на дострокових виборах столичного голови, Людмила Супрун очолювала список НДП на виборах до Київради: так, їх не обрали, але вони могли, згідно з чинним законодавством, брати участь у виборах. А якщо партія ліквідується, чи потраплять Підмогильний чи та ж Супрун до чужих партійних виборчих списків?..

- Вони будуть членами «ЄЦ»…

- І на якому місці вони там будуть?

- Можливо, й не першому, але це партія, про яку вже говорять як про нову партію влади...  

- Я думаю, що з неї не вийде ні нової партії, ні партії влади…

- Чому?

- В неї перспективи немає! Немає там кадрів! Адже політичний бомонд, в принципі, уже розібраний… До того ж в неї немає політичного обличчя, немає лідера!

- Може, обличчя й немає, але це поки що - намалюють…

- Ну чому: де-факто “обличчя”, тобто лідер є — це Ігор Кріль, дрібний підприємець, який працював у Балоги заступником.    

- Ну, згадаймо НДП: спочатку там був лідером Анатолій Матвієнко, але потім, коли її очолили ви, будучи прем’єр-міністром, НДП стала зовсім іншою партією, правильно?

- Ні, неправильно! Потрібно віддати належне Анатолію Матвієнку, який створив НДП з її тодішньою командою, у нас склад політвиконкому наскільки був сильним і потужним, як ні в одній партії! Причому ми тоді не були у владі!

- Мається на увазі, що НДП перетворилася у дійсно потужну партію, коли ви стали прем’єр-міністром, тобто стала партією влади...

- Ні, Леонід Данилович Кучма був не такий дурний, як про нього хтось думає: він нікому не давав стати партією влади. Він усіх притримував потихеньку, і коли якась політична сила набирала обертів, він призначав лідерів на якісь посади: у нас було чотирнадцять губернаторів тільки з НДП! А потім крок наступний: або НДП, або посада. І всі губернатори написали заяви й вийшли з НДП! Чому? Та тому що Кучмі не вигідна була їх партійність, тому що це вже був вплив певної партії, на думку, у тому числі, Президента України!  

- Але зараз, погодьтеся, трохи інші часи. Яка користь тому ж головы міськдержадміністрації Сімферополя Куніцину від НДП сьогодні? І якщо йому в “ЄЦ” пропонують підтримку влади, якісь ресурси, чому він має триматися за НДП, яка уже не перші вибори й одного відсотка не набирає?  

- Так от: треба думати, що ти можеш зробити для партії, а не яка тобі з неї користь, і тоді буде якийсь толк. Це ж кон’юнктурні моменти! На жаль, багато членів кримської НДП пішли в  Партію регіонів, в “Союз”Миримського чи ще кудись. У Куніцина на сьогодні не дуже високий рейтинг у Криму, але він пройшов, тому що тримався за владу.

Головна біда НДП завжди була в тому, що деякі її лідери розглядали партію лише як інструмент задоволення власних інтересів. Не політики, а просто ділки на політичному ринку! Щось на кшталт цинічних торгів: мовляв, нехай НДП швидше купує мене, інакше я продамся комусь іншому. І продавалися! Я їм не суддя, але не хочу, щоб саме такі «професійні перебіжчики» вирішували долю НДП, це – прерогатива її рядових членів. Не думаю, що подібні керівники мають так само вирішувати і долю регіонів і України в цілому.

Я ніколи за владу не тримався. І коли мені сказали - виходь з НДП і будеш працювати в Кабінеті Міністрів і далі, я цього не зробив.

- Це вам Кучма так казав?

- Так, це казав Леонід Данилович, це його слова. Так от: справа не в Куніцині, а в тому, що повинна бути ідея. Так, НДП була вмонтована у владу, це я визнаю, але вона ніколи не була партією влади, на жаль...

- А СДПУ(о) була партією влади?

- Ні, теж не була.

- Із ваших слів випливає парадокс: в Україні партії влади ніколи не було. Але це ж не так?!  

- Не було, це дійсно так. Були партії при владі, але партій влади не було. От дивіться: коли нині покійного Кушнарьова призначили губернатором Харківської області, він уже був залежним від того, що йому скаже Президент. Члена НДП Дьоміна призначили першим заступником глави Харківської адміністрації, отже він теж уже був залежний від влади! І таких прикладів безліч! До чого я веду: через такі призначення влада впливала на процеси, які проходили в партії. Адже нерідко думка партійців була одна, а рішення партійні еліти приймають інше, прийнятне для влади. Тому те, що «Єдиний центр» формується за рахунок людей, які зараз при владі, не зовсім правильно й гарно.    

«Перспектив у «Єдиного центру» немає»

- «Нашу Україну» останнім часом теж звинувачували в диктаті з центру. Але історія впливових політичних партій в Україні свідчить, що верхівка завжди диктує політичну волю мільйонам чи тисячам партійців.

- По-перше, «Наша Україна» була створена на базі відповідного рейтингу Віктора Ющенка, тобто це була ніяка не партія, а зібрання людей, які його підтримували. Рейтинг Ющенка сформувався у 2000-2001-му роках, коли він був прем’єр-міністром. Потім, коли його відправили у відставку, біля нього почали гуртуватися люди, в тому числі й ті, хто працював при ньому у владі в центрі та на місцях. Електорат Західної України весь перейшов на бік Ющенка – виборець там у нього був, є і буде. Правда, сьогодні він розділений між Тимошенко і Ющенком, а тоді він весь став на сторону Ющенка. На його бік стала й половина центру України. І тільки завдяки рейтингу Ющенка було створено «Нашу Україну», на його базі виникли її гасла. Але тільки-но рейтинг Ющенка опустився, одразу, як-то кажуть, криси почали розбігатися... 

- Це ви Кріля з Балогою крисами називаєте?

- Ні, ні, я не маю на увазі конкретно Кріля! Я кажу взагалі про тих, хто був біля Ющенка під час президентських виборів!

Інше питання — це боротьба за доступ до тіла лідера й Президента. Адже перегризлися між собою всі, хто біля нього був! Оце один з головних недоліків «Нашої України»! Тобто як партії її ніколи й не було, це просто зібрання людей, які прилипли до Віктора Ющенка, сьогоднішнього Президента, щоб рухатися у певному фарватері і вийти на рівень державного керівництва, в тому числі й у регіонах.

- Але тим не менше, «Наша Україна» позиціонувалася і була політичною силою, на яку міг опиратися Президент. Тепер рейтинг партії падає, це уже не та сила, на яку можна з певністю опиратися. Але президентські вибори вже досить скоро, і Президентові необхідна ЙОГО політична сила. Згадаймо, до речі, 1999-й, коли Леонід Кучма, йдучи на президентські вибори вдруге, не міг опертися на жодну з політичних сил, і тому були вишукані інші способи його підтримки...

- Ну, тоді не так багато партій було, не було на кого особливо й опиратися...

- Але НДП ж була!

- Була. Але повернімося до “Нашої України”: все базувалося на рейтингу Ющенка, і коли він почав падати, йому ні на кого стало опиратися. Коли б була справжня політична сила, вона навпаки, мала б його підтримувати і піднести не високий рівень. Але її немає! І це  підтвердження того, що я правий: не політична сила виконала свою місію, а рейтинг Ющенка! Ющенко довірив владу “Нашій Україні”, але ця влада показала, що неспроможна керувати державою!

- Чому ви, все-таки, вважаєте, що немає перспективи у такого утворення, як «Єдиний центр»?  

- Бо немає віри в сьогоднішнього її лідера. Якщо б це був Президент Ющенко, і були б заяви, що саме він стане лідером нової політичної сили, яка має на меті об’єднати якомога більше свідомих громадян у нашому суспільстві, тоді так. У нас же немає на сьогодні підтримки більшості у всій країні ні в однієї із політичних сил - ні в Партії регіонів, ні у БЮТ Тимошенко, ні у Ющенка...

- Ви вважаєте, що Президент, все-таки, повинен стати партійним лідером «Єдиного центру»?

- Я цього не казав. По-перше, я не знаю бажання Віктора Ющенка. Я знаю лише те, що і Леонід Данилович, і Віктор Андрійович негативно ставляться до партій, взагалі до партійного будівництва, у них немає тяги до цього. Не знаю, чи хоче нинішній Президент стати обличчям партії..

Хоча, цілком можливо, що Кріль сформує партію, а потім її лідером оберуть Ющенка. Але якщо його оберуть, а з цієї партії, умовно кажучи, половина вийде, бо вони не захоче, щоб лідером був саме він, то що це буде?

З іншого боку, якщо подивитися на склад політради «Єдиного центру», то там є цілий ряд прізвищ, яких або звідкись звільнили, або їх взагалі ніхто не знає. Народ не піде під них, і відомі політики теж! Що, Порошенко піде? Ні, я думаю. І багато інших, таких, як він, теж.  Тобто еліта не приєднається до цих людей і не потягне туди тих, які сьогодні щось можуть – бізнесменів, громадських діячів.

Тому, на мій погляд, перспектив у «Єдиного центру» немає. Але те, що Ющенку сьогодні потрібна політична сила, на яку він міг би опиратися, коли піде на президентські вибори, то це однозначно!

- І що такою силою може стати?

- Ну, можна зареєструвати цю партію, вона зараз проведе з’їзди і стане цією силою...  

- І це не «Єдиний центр» і не «Наша Україна»...

- Так, я думаю, що з “Єдиного центру” нічого не вийде, це на сто відсотків. Не буде там нічого - заганяй, не заганяй…

- І на що тоді Ющенко може спиратися? Знову робити проект типу «Злагоди» чи що?

- Так, я думаю, що потрібне щось подібне до «Злагоди», і він повинен бути ініціатором...

- Тобто зробити чергові заяви про об’єднання демократичних сил?

- В це вже ніхто не вірить, щось нове потрібно робити... І чому демократичних сил - просто об’єднання людей, українського народу!

- Просто людей вже об’єднує Володимир Михайлович Литвин.

- Ні, ні, нічого в нього теж не вийде,  тим паче, що він украв наш бренд! Зробив собі партію під нашим брендом!

- Але ця партія уже винесла його, принаймні, у Верховну Раду!

- Та нікуди вона його не винесла! Його у 2002-му виніс блок «За Єдину Україну», який, на жаль, набрав тоді всього 12,5%, а розраховував на 22-25%! Потім, коли блок «За Єдину Україну» пройшов до Верховної Ради, його потрібно було не руйнувати, а утворити одну фракцію і шукати лідера, який міг би стати Президентом України. І тоді був би зовсім інший розклад! 

Але соціал-демократи на чолі з Медведчуком почали активно формувати свою політичну силу, і що? Поки СДПУ(о) була при владі, вона існувала, тільки ж Медведчука посунули, все ж розпалося, розбіглося! У НДП тоді насильно забирали депутатів, руйнували нашу фракцію і партію: я тоді ходив до Президента і просив, щоб не чіпали людей, не переманювали їх погрозами й посадами... У нас же у фракції НДП після виборів 2002-го було тридцять два депутати, а під кінець ВР IV скликання, залишилося тільки дванадцять осіб!

Тому я вважаю, що формування партії через адміністративний ресурс неправильний. Багато членів НДП сьогодні працюють в органах виконавчої влади на місцях:  вони мені телефонують, питають, що робити, як бути... А що я їм можу порадити? Як тобі вигідно, так і роби... Людина сьогодні обирає те, що їй вигідніше, простіше і краще - люди так сьогодні і тримаються...

- Ну, так: ідеологічних партій у нас на сьогодні практично немає. Не будемо згадувати комуністів і соціалістів...

- Так, і я вам кажу щиро - мені боляче, що не вдалося створити таку партію... Так само і із «Злагодою». Я пам’ятаю, як проходили її перші засідання: ми ж почали формувати її на місцях і не за рахунок людей, які працювали на різних посадах. Там зовсім мало було людей, причетних до влади, а всі решта не мали ніякого стосунку до неї! Тобто, по суті, це була громадська організація!  

Злагода» почала рости, її рейтинг уже в травні 1999 року був  дуже високий... Декому сказали, що я збираюся йти на президентські вибори, хоча у мене навіть і думки такої не було - мені подобалося бути прем’єр-міністром, але дали команду пригальмувати «Злагоду»...

І з’явився  інший проект - «За Єдину Україну»: цей проект був запущений після зустрічі Кучми з Путіним у Харкові, і Росія тоді вирішила спробувати, як він спрацює. Цей проект не вдався, тому що його вирішували, в основному, через державні адміністрації, тобто по максимуму використовуючи адмінресурс, без активного залучення людей. Рейтинг у Кучми, в результаті, упав, як і сьогодні у Ющенка: уявіть, у них сьогодні однаковий рейтинг, близько дванадцяти відсотків - що в колишнього, що в нинішнього Президента!

«Віктор Федорович міг би підтримати Віктора Андрійовича»

- А може бути створений такий блок як «За Єдину Україну»-2 на президентських виборах під Віктора Ющенка?

- Я думаю, що може. Але Президенту потрібно зробити крок назустріч дуже багатьом людям. У дуже багатьох ідеологічних питаннях, які стосуються і НАТО, і відносин з Росією, і статусу учасників Великої Вітчизняної війни та вояків УПА, і багато інших питань, які на сьогоднішній день роз’єднують Україну, він повинен зробити крок назустріч.

- Кому назустріч? Можна сказати, що так як і Кучмиа в 99-му, Ющенко повинен заявити, що “ви побачите нового Президента”?

- Ну, ми після 99-го дійсно побачили нового Президента: я вважаю, що з 1999 року Кучма став іншим, а після справи Гонгадзе, з кінця 2000-го року, взагалі переймався вже іншими проблемами,  рейтинг його упав...

- Як ви вважаєте, може бути повтореним оцей варіант переформатування електорального поля Президента, який був задіяний у 1999-му: на першу каденцію Кучму обрав Схід України, «червоні директори», а на другу – Захід, аби не допустити до президентства комуніста Симоненка? 

- Мені б дуже хотілося, щоб хоч якийсь варіант переформатування відбувся. Адже хочемо ми цього чи ні, але Плющ був правий, коли говорив, що в парламенті потрібно створити широку коаліцію поілтичних сил. Але для цього потрібно переглянути ідеологічні засади, винести їх за дужки, бо ви ж бачите, що на сьогодні є низка наріжних питань, які турбують всю Україну...

- Але не тільки в цих питаннях, якщо ви маєте на увазі НАТО й мову, конфлікт: адже, наприклад, і у «Нашої України», й у Партії регіонів завжди був страх публічно заявити , що от, заради миру і спокою, ми об’єднуємося. Тому що тоді і «Наша Україна», і Партія регіонів втратила б рейтинги, і йхні прихильники відійшли би до більш радикальних таборів, як от БЮТ чи Блок Вітренко...

- Я думаю, що Партія регіонів не погодилася б об’єднуватися на тих ідеологічних засадах, які пропагує на сьогодні Президент. З того, що він пропагує, незрозуміло, що це дасть всьому українському народу, адже не всі підтримують його прагнення, наприклад, негайно вступити в НАТО...  

- Чи, все-таки, можливе оце зближення Партії регіонів і «ЄЦ», чи ПР і «Нашої України»? Адже зараз багато говориться про переформатування коаліції НУНС-БЮТ, створення нової коаліції і навіть про дострокові парламентські вибори...

- У тієї чи іншої фракції у нинішньому парламенті є дуже гострі політичні розбіжності: при будь-якому об’єднанні вони не зможуть нормально працювати. Тому ці конфліктні питання слід виносити за формат сьогоднішніх зустрічей, які мають на меті об’єднання людей...

- Де-факто коаліції «Нашої України» і БЮТ, яка практично не працювала жодного дня, вже немає.  Ви кажете, що «Наша Україна» з Партією регіонів, у силу різних причин, теж разом працювати не зможе. І що робити?

- Потрібно, щоб група лідерів політичних партій, яких би підтримав Президент, прийняли рішення про об’єднавчий процес заради України!

- Про цей об’єднавчий процес говориться вже не один і не два роки. І що? Головне – боротьба за владу, і всі це розуміють...

- Я думаю, Президент нарешті візьметься за цю справу...

- І як це має виглядати?

- Дуже просто! Спочатку потрібно обговорити це питання з елітою і вирішити, хто згоден приймати участь у цьому об’єднавчому процесі, а хто ні. Хто на сьогодні є основними політичними гравцями, думаю, зрозуміло: за соціологічними дослідженнями це Янукович,  Тимошенко,  Ющенко, Литвин, Мороз, Симоненко... Уже очевидні кандидати у президенти: подобається це комусь, чи ні, але за них підуть голосувати. Але я особисто вважаю, що на сьогодні повинна віднайтися людина на цю посаду, яка б могла об’єднати усіх. Я думаю, що є такі, є кілька кандидатур...

- І що ж це за кандидатури?  

- Є, є люди, які можуть це зробити!

- Ну, хоча б натякніть, що це за люди?

- Не натякну. Але така можливість є. Адже боротьба буде йти за другий тур: у першому ж турі ніхто не набере 50%, так? Так. Значить, буде другий тур. Тобто між ким насправді буде йти боротьба за проходження у другий тур? Між Тимошенко і Ющенком. Бо Янукович проходить в другий тур елементарно!.. Чи зможуть Ющенко і Тимошенко об’єднатися? Я думаю, що ні. Тому й потрібно шукати новий формат.

- Ви вважаєте, що, гіпотетично, Янукович може відмовитися від участі у президентських виборах?

- Думаю, так.

- І якими можуть бути його мотиви і цілі в такому випадку?

- Мотиви елементарні! Я думаю, що якщо оці політичні розбіжності, які на сьогодні є по НАТО, по Росії і так далі будуть узгоджені, і це буде зафіксовано в документах, Віктор Федорович міг би підтримати Віктора Андрійовича.

- За умови, що Президент відмовиться від євроінтеграції і вступу в НАТО?

- Ну, навіщо? Янукович підтримує євроінтеграцію, у нас іншого шляху немає...

- Так які питання має узгодити Ющенко, щоб дістати підтримку Януковича?

- Це, перш за все, відносини з Росією, питання мови й інші такі питання. На сьогодні ми  просто не розуміємо серйозність політичної ситуації, яка веде  до повного колапсу в економіці. Ми ж взагалі не займаємося розвитком власного виробництва, а цим переймається  кожна нормальна держава!

От ми сидимо в кабінеті, і тут майже нічого українського немає - лише картина, яку написали наші художники, і більше нічого! Вийдіть на вулицю: теж майже все імпортне – і машини, й одяг, і побутова техніка, і будівельні матеріали, і навіть продукти харчування! А в Україні ще живе сільське господарство, вітчизняний виробник!

Пройшла ж нещодавно конференція під егідою ООН про проблеми голоду в деяких країнах, про продовольчу безпеку! І нам це потрібно використати, нам можуть живі гроші дати під розвиток сільського господарства!. Я думав, що наступного дня прем’єр чи Президент проведе нараду з приводу аграрних перспектив України, але ніхто таку нараду не провів...

«Президент повинен переформувати команду!»

- Давайте перейдемо до теми внутрішньополітичної ситуації - до протистояння між Президентом і прем’єр-міністром...      

- Ну, у нашому суспільстві є протистояння в принципі, і воно трансформується на все. Їжджу по регіонах – біда, а грошей в Держказначействі сьогодні близько тридцяти мільярдів гривень! Кошти йдуть тільки на заробітну плату й соціальні виплати, а на матеріально-технічне забезпечення для бюджетників взагалі нічого немає! Тому це не просто протистояння політиків, це вже впливає на рівень життя наших громадян, на рівень розвитку країни, тому це треба якось припинити.

Президент, як глава держави, повинен протидіяти цьому більш рішуче й наполегливо: він повинен переформувати команду! Я не кажу про певних особистостей: тема того, щоб прибрати когось занадто активного – Табачника, Медведчука чи Балогу, вічна.

Я впевнений, що у Президента, згідно Конституції, достатньо гарантій і прав, і він може впливати на будь-яку ситуацію, в тому числі й на уряд. А він не користується цими можливостями, тому що не зовсім організовано працює у цьому плані Секретаріат Президента. Обов’язок Президента – забезпечити нормальний рівень життя громадян, значить, потрібно розробити юридичний механізм впливу на роботу уряду. Взагалі ж Президенту потрібно діяти більше рішуче: дав завдання  — реалізуй, не реалізував — відповідай чи звільняй!

Взагалі ж, звичайно, потрібно розділити владні повноваження, щоб кожен відповідав за те, що робить, і ніхто не втручався у цю діяльність. Коли ж постійно йде підготовка до виборів, то тут справа інша. Тому ми на засіданні Ради старійшин навіть заяву підготували про те, що потрібно одночасно і достроково провести і парламентські, і президентські вибори. І кого люди оберуть, той і буде управляти: щоб та команда, яка прийде, сформувала одразу і Верховну Раду України, і Кабінет Міністрів, і місцеві ради...  

- Думаєте, Президент згодиться на таке – як його кум, президент Грузії Міхаїл Саакашвілі? 

- Думаю, якби Президент сьогодні відчував силу і вплив, він би однозначно пішов на такі вибори. Але ці вибори потрібно провести – можливо, в листопаді цього року чи в березні 2009-го, але це потрібно зробити обов’язково. Ми просто відтягуємо процес, який повинен пройти. Краще ж не стане, і злагоди вже більше не буде, це ж зрозуміло. Коли віце-прем’єри й міністри коаліційного уряду дозволяють собі випади на адресу Президента, то я не розумію, про які моральні якості людей при владі можна говорити! Не подобається - іди з влади!

- Секретаріат Президента виходить із конституційних рамок у відносинах Президента із Кабінетом Міністрів?

- Хочу сказати, що коли я працював, президент не дозволяв своїй адміністрації впливати чи керувати урядом. Тому й зараз раз Секретаріат озвучує якісь моменти, значить, це, напевно, вигідно Президенту. Я, наприклад, поважаю заступника голови Секретаріату Шлапака і вважаю, що він достатньо сильний економіст, він має право говорити певні речі. Але чому це виноситься на публічний розгляд, чому стосунки з’ясовуються публічно, а не за столом переговорів? Це не годиться!

Тому потрібно проводити вибори: розпустити парламент, і призначити і парламентські, і президентські вибори одночасно. І тоді у Президента в два рази підніметься рейтинг, і він може знову стати Президентом! Але для того, щоб виграти президентську кампанію, йому потрібно змінити політику, про що я вже казав...

- Чи можна очікувати оголошення того, що коаліція НУНС-БЮТ розпалася, відставки уряду Тимошенко, і, якщо не створиться нова коаліція, таки нового походу на вибори? Про це вже багато хто заговорив, правда, швидше декларативно...

- Так, Президент може розпустити Верховну Раду, і тоді автоматом уряд іде у відставку: цей уряд може залишитися виконуючим обов’язки, але частина людей може, як кажуть, гримнути дверима, повернутися і піти займатися підготовкою до президентських виборів. Власне, така підготовка сьогодні вже ведеться на повну.

Оксана Козак, Віктор Шлінчак, «Главред»