Iнтерв'ю

Святослав Олійник: Авторитет судової системи може бути підірваний назавжди

- Ви жорстко критикуєте Секретаріат Президента за запропонований ним проект судової реформи. На чому ґрунтується Ваша позиція?

- Ми є свідками того, як під виглядом реформи відбувається боротьба за адміністративний вплив на судову систему. Президента цікавить можливість робити кадрові призначення у всій системі судів – від першої інстанції до останньої, включаючи представлення кандидатури на посаду Голови Верховного суду. Але невідомо, до чого приведе реалізація решти «концептуальних ідей», які закладені в запропонованому законопроекті. Наприклад, ідея розділити судову систему на вузькоспеціалізовані суди, зокрема, додати спеціалізований цивільний і кримінальний суди, абсолютно незрозуміла з точки зору матеріального забезпечення. Де взяти будівлі і приміщення для цих судів, за який рахунок їх фінансувати?  Навіть за чинного формату судоустрою держава не може забезпечити суди належною кількістю залів для засідань і засобами для технічної фіксації процесів.

Крім того, запропонований механізм призначення суддів на адміністративні посади прямо суперечить Конституції і прописаним в ній повноваженням Президента, про що є відповідне рішення Конституційного Суду. Тобто, юридично ця ідея теж неспроможна.

Ідея наділити Президента повноваженнями призначати суддів на адмінпосади суперечить самим принципам побудови державної влади. Державна влада ділиться на три незалежні гілки: законодавчу, виконавчу і судову. Незалежність гілок влади є гарантією її балансу. Коли через механізм призначення і швидкого звільнення суддів з використанням кваліфікаційних комісій і Вищої ради юстиції судова влада опиняється під тотальним контролем однієї посадової особи, неможливо говорити про незалежність гілок влади.

- Що трапиться, якщо цей закон все-таки буде ухвалений?

- Під благими намірами реформування тієї або іншої сфери можна щось змінити в існуючій ситуації, але далеко не завжди в бік покращення. На сьогоднішній день судова система працює. Звичайно, на неї часто скаржаться. Але чим викликані ці нарікання? В більшості своїй претензії викликані тим, що суди іноді приймають суперечливі рішення. Якщо ми реалізуємо ідею Секретаріату і розділимо систему на п'ять вертикалей, то кількість нарікань пропорційно збільшиться в п'ять разів. Тоді стане можливою унікальна ситуація, коли в колізію входитиме логіка судових рішень, постановлених різними судовими вертикалями. Колізії на рівні вищих спеціалізованих судів можуть привести до втрати єдиної практики застосування закону. Всередині судової системи виникне хаос, і її авторитет може бути підірваний назавжди.

- В такому разі, якою ви бачите повноцінну і грамотну судову реформу?

- Якщо говорити про реформу, то я почав би з аналізу історичної ситуації. Історія говорить нам, що чим простішою була судова система, тим менше  скарг було на її роботу. З погляду демократичних принципів, радянська судова система мала безліч недоліків. Але при цьому вона забезпечувала єдність застосування закону. Тоді діяли тільки три інстанції в межах всього лише двох судових вертикалей: загальних і арбітражних судів. Над всім цим був Верховний Суд, і дві системи добре справлялися зі своєю роботою. Сьогодні ми вже розшарували ці дві вертикалі на декілька частин і пропонуємо ще більше погіршити ситуацію.

Я, наприклад, вважаю за позитивний досвід роботи Президій апеляційних судів. При всій своїй спірності з точки зору правових механізмів, цей орган ідеально працював над швидким виправленням судових помилок. Для перегляду справи не потрібно було везти її з Криму до Києва: вона розглядалася на місці колегією з  14-15 чоловік і з достатньо високим ступенем об'єктивності. Будь-який практик підтвердить, що претензій до якості розгляду справ президією апеляційних обласних судів ніколи не було.

Можна увійти в цю систему, потоптатися в ній брудним чоботом і легко погіршити існуючу ситуацію. Як її поліпшити – питання набагато більш дискусійне. Давайте почнемо з того, що неможливо провести реформу без врахування думки суддівського корпусу. Якщо особа Голови Верховного Суду викликає у когось особисті антипатії, не слід забувати про колегіальні органи суддівського самоврядування: Раду суддів, Пленум Верховного Суду, президії, З'їзд суддів. Невже не можна зібрати суддів і запитати їх думку про пропоновану судову реформу?

Судді категорично проти цієї реформи, і не тому, що вони заангажовані Василем Онопенко. Це їх консолідована думка, яку можна запитати у будь-якого представника місцевого суду. Має сенс діяти дуже акуратно і не прагнути внести радикальні зміни до тієї системи, яка є сьогодні.