101-літній Іван Залужний: «Я мушу дожити до НАШОЇ ПЕРЕМОГИ»
Ветеран Другої світової війни із Запоріжжя, який втратив у боях на Сході єдиного внука, у такому поважному віці воює в тилу з інформаційними атаками російського агресора.
***
Бути відомим всій Україні цей дідусь заслуговував зовсім не через трагічні події, які прийшли в його родину у 2014 році. Він, ветеран Другої світової війни, капітан 1-го рангу Військово-морських сил СРСР, учасник битви під Сталінградом, який дожив до наших днів при ясному розумі й доброму здоров’ї, уже сам по собі є сенсацією. Його життя вмістило чи не всі випробування, що випали на долю українського народу. Та навіть у найстрашнішому сні йому не уявлялося, що вдруге на своєму віку бачитиме справжню війну і ще й утратить на ній нащадка.
23-річний лейтенант Іван Гутнік-Залужний закінчив магістратуру Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій, працював на керівній посаді в будівельній фірмі. Заробляв непогано, допомагав матері Галині, планував весілля. І дуже любив діда. На знак того, що Іван-старший є для нього авторитетом, навіть додав до успадкованого батькового прізвища Гутнік другу частинку «Залужний».
Під час зустрічі 8 травня 2019 року з новообраним Президентом України Володимиром Зеленським і зв’язковою УПА Параскевою Зеленчук-Потяк Іван Залужний заявив, щоб виграти в російського агресора і здобути перемогу.
Коли до інтернету потрапили кадри, де сивочолий ветеран, який сам вижив у війні, плаче над труною молодого хлопця, байдужих до цієї драми не лишилося. Саме тоді про Івана Залужного дізналися, без перебільшення, в усьому світі. Його промову на похороні неможливо слухати без сліз. Він сміливо та безапеляційно назвав російського президента головним винуватцем і своєї особистої трагедії, і біди для цілої країни. Заодно звернувся ще й до побратимів, з якими пройшов фронти Другої світової: «Дорогі друзі, ми ділили хліб навпіл, ми одну цигарку курили на 20 чоловік. Ми один одного захищали і разом лежали в окопах. А тепер завдяки Путіну ветерани-росіяни посилають сюди своїх онуків, які вбивають наших».
«Путін, що ж ти робиш?! Усе тобі мало! Ви Крим взяли. Мало?.. Тепер тобі що, Луганськ потрібен? Донецьк потрібен? Уся Україна потрібна?» — казав Залужний поруч із труною внука.
Самому ж президенту-диктатору дісталися менш сентиментальні слова: «Путін, що ж ти робиш?! Усе тобі мало! Ви Крим взяли. Мало?.. Тепер тобі що, Луганськ потрібен? Донецьк потрібен? Уся Україна потрібна?» — казав Залужний поруч із труною внука.
Керманич Росії, звісно, не відреагував на звернення. Але дехто з побратимів ветерана відгукнувся. Один із них написав, що й вони якоюсь мірою винні у тому, що допустили, аби «на нашій землі виріс такий отруйний гриб, як президент Путін». А загалом листів зі словами підтримки старенькому тоді надійшло понад тисячу. Їх родина і досі зберігає у чималеньких коробках.
Як не прикро, але смерть онука якоюсь мірою продовжила життя Івану Залужному. Сімейна трагедія ще більше мобілізувала його патріотичний дух, який і так ніколи не згасав. Сам старенький каже, що тепер воює в тилу з інформаційними атаками сусіда-агресора і обов’язково мусить дочекатися нашої перемоги, яку так хотів відзначити з улюбленим онуком.
У 2017-му ветеран разом зі стрільцем УПА Степаном Петрашем стали обличчями Дня пам’яті і примирення. Вони доводили, що перемога над нацизмом є спільною для всіх частин України, вона не розділяє, а об’єднує. Не оминув увагою вояка і новий глава держави Володимир Зеленський. У вже традиційному для себе стилі він у цей самий травневий день виставив на сторінці в соціальних мережах фото з Іваном Залужним та Параскевою Зеленчук-Потяк, яка у 13 літ стала зв’язковою в УПА.
Поза фотозйомками ветеран теж залишається ще тим живчиком. У травні цього року він відзначив 101-й день народження. З нагоди свята дідусь ще хвацько покружляв у танку жіночку під мелодію з фільму «Весна на Зарічній вулиці». Запевняє, що йому поталанило у житті й він щаслива людина: «Довголіття залежить насамперед відсотків так на 60, від батьків, спадковості. Решта вже від нас самих. Я, наприклад, не курю. Одразу після війни кинув. Не п’ю. Хоча дозволяю собі інколи дві-три чарки, а от більше не можна. Здорова їжа, активне життя й спорт».
Гостей традиційно приймав на своїй дачі, що у Запоріжжі майже на березі Дніпра. Там він живе й займається садівництвом уже понад 50 літ. Часто приїздить на кладовище до Івана-молодшого. Через два роки після його загибелі у Запоріжжі вулицю Червоної кінноти в Дніпровському районі перейменували на вулицю Івана Гутніка-Залужного.
ДОВІДКА:
Іван ЗАЛУЖНИЙ — уродженець Дніпропетровської області. У шкільні роки пережив Голодомор. Доросле життя починав на Запоріжжі. Звідси пішов в армію. Для нього війна почалася ще 1938-го, з боїв на озері Хасан, де відбулися зіткнення між радянськими військами та Японією. Брав участь у боях Другої світової. Контужений під час Сталінградської битви. Закінчував бойовий шлях у 1945-му знову на Далекому Сході. Нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького III ступеня, має кілька десятків медалей за звільнення міст.
Джерело: Spnews.pp.ua