Адмірал Радакін сказав "да": гарантіям України щодо колективної безпеки "п'ятої статті" НАТО

Як кажуть лро таких надійних людей, як адмирал Радакин, за ними не заіржавіє. Натомість за гідним англійським військовим іржавіє, як видно на фото, російський танк, причому не без допомоги дружньої для України  Великобританії.

***

Більш детально.

"Більшості пересічних українців ім'я адмірала Ентоні Радакіна не знайоме (та й він не надто часто погоджується спілкуватися з журналістами), але від тих, хто з ним перетинався, відгуки можна почути винятково позитивні.

Достатньо згадати його посаду. Радакін з 2021 року очолює генштаб Великої Британії – одного з ключових партнерів України в опорі РФ. І, як з гордістю кажуть британці, немає іншого глави іноземного генштабу, з яким президент Зеленський зустрічався би частіше, ніж з Тоні Радакіном. Це абсолютно природно, зважаючи на роль особисто Радакіна та британського військового відомства у допомозі Україні. Варто нагадати, що Лондон зняв кілька "табу", що діяли серед західних донорів. Зокрема, коли всупереч позиції американських та низки європейських партнерів почав постачати в Україну західні танки та далекобійні ракети.

А зараз саме Радакін, разом з французьким колегою, очолює військовий вимір "Коаліції рішучих" і веде переговори про повоєнних безпекових гарантій для України.

2 вересня адмірал Радакін закінчує роботу на посаді. А цього тижня він відвідав Україну разом зі своїм наступником, нині головним маршалом авіації Річардом Найтоном, щоби представити його українським партнерам.

А перед від'їздом – зустрівся з "Європейською правдою", щоб дати заключне інтерв'ю у якості очільника генштабу Британії. У цій розмові адмірал розкрив деякі деталі переговорів про гарантії безпеки, розповів, чому він вірить у перемогу України, та згадав про переговори з російським військовим керівництвом.

"Ми вже пішли вглиб статті 5 НАТО у гарантіях для України"

– Почну з гарантій безпеки. Ви берете участь у переговорах з цього приводу. Чи бачите ви, що вимальовується спільне бачення з боку союзників?

– Я бачу дуже чітку спільну позицію. Це – підтримка можливості досягнення миру. За Трампа цей процес набирає обертів, він також відбиває чітке прагнення президента Зеленського до безумовного припинення вогню.

Низка країн, що підтримують цей процес, згуртувалися у "коаліцію рішучих" на чолі з Великою Британією та Францією. Америка також прагне долучитися до неї.

Найважливіше питання – чи зможемо ми допомогти досягнути припинення вогню і, в ідеалі, справедливого і тривалого миру. А також – що ми, військові, можемо спільно зробити для цього.

 Звідси походять ті формулювання, які ми використовуємо: про безпечне море, безпечне небо, безпечні кордони для України, підтримку українських збройних сил для стримування агресії та, за потреби, відбиття нової агресії.

Це – загальний опис. Я не буду вдаватися в деталі, бо зараз саме визначається, як це перекласти мовою гарантій безпеки.

– Ви використали термін "гарантії безпеки". Це спільна позиція, що будуть саме "гарантії"?

– Це формулювання з'явилося на зустрічі у Вашингтоні минулого тижня. Ця формула свіжа, і вона сильніша, ніж те, що обговорювали раніше. Її поява пов'язана з тим драйвом, який додав президент Трамп, із вимогою про припинення вогню або мирне врегулювання.

А ми – військові керівники та дипломати – працюємо на підтримку рішень лідерів.

– Розумію, що ви не можете вдаватися в деталі, але один елемент вже є публічним: що гарантії безпеки мають бути за типом статті 5 договору НАТО, але не включатимуть підтримки самого Альянсу. Що це означає?

– На цьому етапі я можу дати лише загальну відповідь.

Іноді у суспільстві є некоректне розуміння статті 5. Є думка, що вона зобов'язує країни до автоматичної військової відповіді, коли певна країна зазнає нападу. Це не так. Статут НАТО зобов'язує країни-члени Альянсу в разі нападу на одну з них зібратися і визначити, як їм найкраще реагувати.

У переговорах щодо України ми набагато ближчі до колективної безпеки.

Ми у гарантіях безпеки для України йдемо вглиб натовської статті 5.

Друзі України працюють над тим, щоб дати Україні впевненість у тому, що ваше майбутнє буде безпечним і захищеним. Я не буду вдаватися в деталі, як ми цього досягнемо, що для цього потрібно зробити, але саме ці деталі зараз обговорюються.

 "Домовленість включає присутність британських військових"

– Ці гарантії передбачають іноземні війська на українській землі?

– Велика Британія і Франція дуже чітко сказали, що це наше зобов'язання – ми будемо шукати можливості військової присутності в Україні. Ми хочемо підтримати Україну, забезпечити європейські літаки у вашому небі, гарантувати для вас безпечне небо, а також приєднатися до Туреччини, Румунії і Болгарії у гарантуванні безпеки у Чорному морі.

Отже, Велика Британія і Франція про це чітко кажуть. І ми ведемо переговори з іншими партнерами про рівень їхніх зобов'язань.

– А як щодо військових на землі? Чи йдеться лише про патрулювання у небі і на морі?

– Так, це включатиме і британських військових на землі, як про це вже заявив прем'єр-міністр Великої Британії. Але на землі наша основна роль полягатиме у підтримці України.

Україні потрібно відновити свої бригади. Деяка допомога, яка є вже зараз, стане постійною. Контактна група з оборони України (так званий формат "Рамштайн"); місія НАТО NSATU; місія військової допомоги Європейського Союзу – вже надають надзвичайну підтримку. Зараз з'явився новий механізм PURL, за яким США надають Україні озброєння, а Європа це фінансує.

Все це буде продовжуватися, тому що ми всі розуміємо, що Україна потребує постійної підтримки.

Але величезна різниця між тим, що ми маємо зараз, і тим, що було в лютому 2022 року, полягає в тому, що 3,5 роки тому країни, що підтримували вас, не розглядали перекидання своїх військ в Україну. Зараз, влітку 2025 року, ці країни кажуть: так, ми будемо шукати можливості підтримати вас армією (у разі нової агресії проти України. – ЄП). Переговори йдуть про деталі цього зобов'язання – скільки країн долучаться і як це виглядатиме.

Велика Британія разом з Францією є лідером у визначенні того, як працюватиме структура, до якої приєднаються й інші.

 
 
ФОТО ПОСОЛЬСТВА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ В УКРАЇНІ

– У лютому 2022 року, коли атака стала неминучою, західні посольства одне за одним залишили Київ. Ось це – ключова відмінність, яку хотілося би побачити за нових гарантій безпеки. Чи є зобов'язання, що в разі загрози нової війни ми не побачимо подібної "втечі" іноземців?

– У лютому 2022 року діяв принцип "підтримки України здалеку". Ми надавали боєприпаси, обладнання, грошову підтримку, логістику і так далі. І я дуже пишаюся тим, яку допомогу Велика Британія надала Україні за ці понад 3,5 роки.

 Йдеться про допомогу на суму майже 22 мільярди фунтів стерлінгів, з них майже 5 мільярдів – цього року.

Відмінність, яку ми бачимо у 2025 році – це те, що

тепер є політичне зобов'язання країн доправити свої війська.

Але я не маю права вдаватися в деталі і розкривати, якими будуть довгострокові зобов'язання.

– Але чи є зобов'язання, що у разі нової війни частина військ партнерів залишиться тут?

– Переговори, які ми зараз ведемо, стосуються саме цього питання. І воно має кілька вимірів.

Перший вимір полягає в тому, що коли виникає перемир'я – його треба "зацементувати" і дати впевненість українцям, що стали на інший шлях до свого майбутнього. Це включає прагнення України вступити до ЄС, мати сильніші збройні сили, повернутися до миру, процвітання, успішної демократії тощо.

Але є також виміри, пов'язані з більш довгостроковими речами. І ось тут починається дуже делікатна політична розмова, і з мого боку було б неправильно розповідати про деталі.

Ця дискусія відбувається дуже швидко. Минуло менше 10 днів після саміту на Алясці, трохи більше тижня після візиту президента Зеленського до Вашингтона – і за цей час ми вже провели низку зустрічей. У вівторок минулого тижня я був у Вашингтоні на зустрічі військових керівників; радники з національної безпеки провели відеоконференцію у четвер. У п'ятницю – знову переговори військових керівників. У понеділок я разом з генералом Тьєррі Буркхардом, очільником генштабу Франції, провів відеоконференцію. В четвер у нас буде ще один раунд переговорів.

Отже, українці можуть мати впевненість, що є імпульс і прагнення досягти цього – хоча ми не можемо робити все публічним. 

"У майбутньому допомога охопить також космос і кіберпростір"

– Звідки у Великої Британії є таке сильне прагнення підтримати Україну?

– Це цікаве питання. Тут треба розуміти Британію – з точки зору її цінностей, з точки зору того, що означає "бути британцем". Для британських прем'єр-міністрів немає сумніву у необхідності підтримувати демократію, а також у тому, що агресія не повинна приносити переваг нападнику.

Крім того, Велика Британія була однією з перших країн, яка визнала незалежність України 34 роки тому.

Тож для нас цілком природно очолити цей процес.

Також має значення те, що Британія є постійним членом Радбезу ООН, є ядерною державою, є шостою найбільшою економікою світу.

І зрештою, йдеться про війну та про протиправну агресію в Європі – де розташована і наша держава.

Тому всі чотири прем'єр-міністри, що очолювали Британію за ці роки, чітко заявляли про необхідність підтримки України. І для мене було дуже важливо, що весь цей час і політики з влади, і представники опозиції були єдиними в підтримці України. Українське питання ніколи не було тим, щодо якого у Британії є політичний поділ.

Ще у 2014 році, після окупації Криму, ми створили місію за назвою "Операція Orbital" для підтримки України і зміцнення нашої взаємодії з вашими сухопутними силами та передусім – з вашим флотом (прим. ЄП: йдеться про масштабну тренувальну місію з британського боку).

Крім того, як близький союзник США, ми виконуємо роль посередника, намагаючись залучити американців до підтримки України.

 – Чи бачите ви, що деякі з цих проєктів можуть відновитися після війни?

– Безумовно!

Перед війною (повномасштабним вторгненням. – ЄП) була велика угода на кілька мільярдів на підтримку Військово-морських сил України. І я також приїжджав до Одеси у 2021 році, коли там стояв британський есмінець HMS Defender.

Зараз, під час війни, ми маємо ще більш міцні відносини.

А після війни у нас буде "Операція Orbital ++", ще потужніша. Думаю, вона охоплюватиме усі військові домени, а не лише морський і сухопутний, як це було до 2022 року. Я розраховую, що буде також повітряна компонента, а у майбутньому вона охопить також космос і кіберпростір. Адже сучасна війна – це війна в п'яти доменах.

Це – довгострокові плани для України. 

"Ця війна є катастрофою для Росії у військовому плані"

– Ви згадали про свій візит до Одеси у 2021 році. Я також пам'ятаю, що ви відвідували Москву в лютому 2022 року.

– Так, і зустрічався там з Герасимовим та Шойгу (Валерій Герасимов і Сергєй Шойгу, на той час – глава генштабу ВС РФ і міністр оборони РФ. – ЄП).

– Чи бачите ви, що тоді вам щось не вдалося зробити?

– Я їздив туди з Беном Воллесом, міністром оборони Великої Британії. Були деякі елементи тих розмов, які ми не розголошуємо. Але я не думаю, що ми зазнали невдачі.

Ми тоді дуже чітко дали зрозуміти Росії, що ми знаємо про їхні плани, і сказали, що якщо вони ці плани втілять – це буде катастрофою для Росії.

І це стало катастрофою для Росії.

Росія стала слабшою. Вона ніколи не зможе підкорити Україну. Натомість НАТО став сильнішим і виріс з 30 до 32 країн. Зараз Альянс виходить на ще більші військові витрати.

Агресивна природа Росії стала очевидною для всіх.

Те, що Україна змушена терпіти страждання – шокує. Але дії Росії спонукали нас підтримати Україну і зміцнити власну оборону, щоби стримувати Росію і захиститися від неї у разі нової агресії.

– На Заході доводиться чути, що це "війна Путіна, а не росіян". Як ви вважаєте?

– І те, і інше.

Путін – це ядро цієї війни. В її основі – його викривлене бачення історії та місця Росії у світі, а також його бажання розширити територію Росії, щоб вона охоплювала Україну. Він навіть говорив, що частина Польщі має бути у Росії!

Тож я думаю, що він – "ведучий" цього процесу.

Але окрім цього, автократ з його рівнем контролю, що триває кілька десятиліть, має величезну здатність формувати думку суспільства, маніпулювати нею, впливати на неї так, щоб люди підтримували його погляди.

Я нагадаю: свого часу СРСР надзвичайно швидко вивів війська з Афганістану, після того, як втратив там близько 16 тисяч солдатів. Тоді у Радянському союзі здійнявся протест солдатських матерів і справжня тривога у суспільстві через втрати, які є дуже скромними у порівнянні з нинішніми втратами Росії в Україні.

Зараз я бачу шокуючі цифри, мільйон російських солдатів загинули або були поранені – але я не бачу жодних протестів з цього приводу у Росії! Це є відображенням того контролю над суспільством, який має президент Путін.

– Чи означає це, що Росія не зупиниться на агресії проти України?

– Він хотів би не зупинитися на Україні. Але його вже зупинили, і це сталося саме в Україні. Він ніколи не візьме Київ. Він ніколи не підкорить Україну.

 Ця війна є катастрофою для Росії у військовому плані. Те просування, якого Росія досягає в Україні, дається їй надзвичайно дорогою ціною. Покровськ – це територія площею 30 квадратних кілометрів, і за нього ведуться бої вже близько 11 місяців. Бахмут ще менший, і за нього йшли бої понад дев'ять місяців.

Росія відчуває межу своєї військової сили і те, що вона не здатна підтримати амбіції Путіна.

Так, звучить думка, що тепер Путін тепер може розпочати війну будь-де... Та я вважаю, що ця війна довела протилежне! Вона показує межі його сили, слабкість його армії. Завдячувати такому результату ми маємо силі та надзвичайним зусиллям України, тому ми маємо підтримувати її і надалі.

– Нещодавно на слуханнях у парламенті Великої Британії ви сказали, що Україна обов'язково переможе. Але що для вас є перемогою?

– Це має вирішити сама Україна.

– Україна сформувала свою думку.

– ...Гаразд, для мене перемога – це Україна, яка є безпечною, захищеною, де є мир і демократія, яка має можливість йти до процвітання і зробити свій внесок в успіх Європи у будь-якій сфері.

Для мене це – про контраст між жалюгідною сірою Росією та яскравою, процвітаючою Україною. І я абсолютно впевнений, що саме цим шляхом ми йдемо.

Так, зараз Україна переживає жахливі часи. Але попереду у вас – справді світле майбутнє.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди"

Джерело   " Eurointegration.com.ua "