Олег Барна: «Усі світові клани вже десятки років поспіль мають одну мету — скупити українську землю»

— Олеже Степановичу, Ви стверджуєте, що світові обрані клани дуже цікавить наша українська земля й вони нам навішують мантри про необхідність її продажу.

— Так. Чому вони нам навішують мантри необхідності її продажу, виставляють умови та шантажують кредитами? Найкраща в світі земля при найбіднішому населенні автоматично стає предметом дешевого скуповування тими, хто хоче на ній поселитися чи перетворити її на засіб надзбагачення.

По-перше, це чудове місце для проживання із прекрасним кліматом у центрі Європи на перетині основних шляхів континенту. По-друге, родючі українські чорноземи в гармонії з помірним кліматом є джерелом майбутніх надприбутків агровиробників, агробізнесу через різке перенаселення планети та світового дефіциту продуктів харчування. Отож заспокійливі слова проплачених псевдоекспертів про те, що нашу землю ніхто масово скуповувати не буде, зокрема іноземці, мовляв у Польщі, Німеччині, Франції не скупили, спростовується дуже легко: їхня земля набагато гірша, аніж українська. Тому вона їм не цікава.

— Землю можуть скуповувати хіба дуже багаті країни.

— Усі світові клани вже десятки років поспіль мають одну мету — скупити тільки українську землю. Саме тому такі найбагатші (і не тільки) країни, як Саудівська Аравія, Китай, Емірати, Ізраїль, країни Близького Сходу, тепер активно цікавляться нашою землею, шукають можливості її отримати, беруть в оренду й чекають можливість її СКУПИТИ. Чи буде хтось із українських фермерів їм конкурентом?! Такі міжнародні фінансові структури, як МВФ, ЄБРР, різні іноземні як державні, так і бізнесові структури, нібито «благодійні» фонди, як фонд Сороса «Відродження», через проплачених ними так званих «реформаторів», «експертів», громадських псевдоактивістів, грантоїдів нав’язують нам меншовартість і необхідність створення ринку землі.

— Кажуть, що це дасть змогу залучити 100 мільярдів доларів інвестицій у село, чи не так?

— Ці псевдоексперти, продажні шавки не договорюють, що такі «інвестиції» фактично є платою селянам за землю. Мотивують свої дії так: якби селянин продав частину нібито «непотрібної» землі іноземному інвесторові, то в нього б появилися гроші для придбання техніки, організації переробки… Питання: а для чого тоді ці гроші селянам, якщо вони і їхні діти вже не будуть мати землі?! Адже інвестиції повинні йти під виробництво. А землі як основного засобу сільгоспвиробництва вже не буде в селян! Маніпулювання про якісь високі технології сільгоспвиробництва із надурожаями, які прийдуть в українські села разом з іноземцями-інвесторами, спростовуються великими врожаями, які вже отримують українські селяни, та значним збільшенням експорту сільгосппродукції за кордон.

— Чому це питання постало? Для чого?

— Чому сільгоспземля має продаватися? Може, коли приватизували і продали Львівський автобусний, він став краще працювати? Ні, росіяни викупили й порізали! Чи, може, із приватизацією горілчаної галузі збільшилися доходи до бюджетів? Ні. Чортківський горілчаний стоїть! Чи, може, із приватизацією обленерго та облгазів покращилася якість надання послуг, зменшилася вартість їх, електромережі стали кращими? Ні. Люди справно платять, а електролінії падають, газомережа зривається, вартість послуг зростає тощо. Чи, може, приватизоване проводове радіо вже працює в кожному селі? Ні!

— Але ж Європейський суд з прав людини сказав, що протиправно забороняти продаж землі.

— Останнє рішення Європейського суду з прав людини щодо визнання мораторію на продаж землі протиправним фактично є замаскованим тиском на нас задля продажу землі. Це рішення — один з пунктів загальної стратегії щодо скуповування українських земель: окремі світові «клани» вже давно зазіхають на нашу землю, але розуміють, що в нас вони її забрати не зможуть, бо будемо її боронити навіть ціною власного життя. Вони вирішили піти іншим шляхом — спробувати її скупити. Відповідно, щоб розпочати це, спершу необхідно зробити землю товаром.

— Це всt робили покроково…

— Спочатку придумали та нав’язали нам приватизацію. Отож першою фазою їхнього «плану» було розпаювання колгоспів, розвал господарств, масова роздача і приватизація землі. Виходячи зі своєї обмеженості та непоміркованості, люди розібрали ферми й розтягнули техніку, більшість якої згодом відправили на металобрухт. Прикро, що власниками землі вони стали, а господарями — ні. Працювати не хочуть, бо гадали, що відразу будуть отримувати надприбутки й жити, як голови колгоспів, забуваючи про те, що земля потребує не лише праці, а й знань, відповідальності. Таке «господарювання» завершилося тим, що перестали обробляти землі самі та поздавали в оренду агрохолдингам, продавшись за кілька центнерів за пай. Цим позбавили себе, своїх дітей, громади й села достатку. Бо коли працювали колгоспи, люди мали роботу, отримували заробітну плату, сплачували податки до сільських бюджетів і розвивали інфраструктуру. Завдяки господарствам будували клуби, лікарні, дороги. А чому тепер цього немає? Чи, може, земля десь пропала і території сільських рад «всохли»?! Суть менталітету окремих людей у тому, що вони вимагають у власність побільше землі, але не для того, щоб працювати на ній самим, збагачувати свої родини й села, а заради того, щоб побільше «хапнути» й здати в оренду. Простіше кажучи, працювати самі не бажають, а лише, сидячи вдома, отримувати орендну плату. Ці особи, здаючи свої паї в оренду агрохолдингам, не розуміють, що на їхній власній землі чужинці отримують надприбутки, а самі селяни і їхні діти залишаються без роботи, села занепадають.

Таким чином закордонні «господарі» ставлять селян у безвихідь, щоб змусити їх продати землю. Адже, якщо не дай Боже щось станеться, то людина буде продавати спершу землю, а не будинок. Отож за кордоном деякі «обрані клани», чекаючи продажу української землі, заготовили вже навіть не мільярди, а трильйони доларів, проти яких не буде конкурентоздатний жодний український аграрій і навіть олігарх. А ще варто взяти до уваги той факт, що ці «обрані клани» контролюють доларовий верстат та і всю доларову масу, яка може трохи пізніше «раптово» знецінитися.

— Землю визначили як товар, тож можна продавати?

- Будь-яка роздача української сільгоспземлі у власність для ОСГ, на паї, для сімейних ферм громадянам робить цю землю автоматично товаром, наступний крок — її обов’язковий продаж. Тому істинні державники мають виходити з принципу, що сільгоспземля, ліси, водойми не можуть бути власністю конкретної фізичної особи, а належать нації в цілому. Ми маємо зберегти наші землі та передати їх нашим нащадкам. Наша земля має створювати робочі місця для українських селян, бути джерелом достатку українських родин і громад, сіл. А це означає, що нам, державникам, представникам органів місцевого самоврядування, необхідно:

— запобігти створенню будь-яких умов щодо продажу с/г землі;

— не допустити створення ринку власності на с/г землю;

— запобігти отриманню землі особами, які не хочуть на ній працювати, а мають на меті винятково спекуляцію нею.

− Чи маєте Ви як народний депутат власні пропозиції, щоб змінити таку, не зовсім сприятливу для України, ситуацію?

— Виходячи з цього, в мене є пропозиція, яка виписана в моєму законопроекті:

— заборона суборенди с/г землі: щоб посередники, які не мають жодного стосунку до землі, не заробляли надприбутки, а села бідніли;

— скасувати і заборонити будь-які торги (аукціони) на права оренди на с/г землю, оскільки прості люди, які хочуть стати фермерами, не будуть здатні конкурувати з агрохолдингами;

— с/г земля повинна надаватися не у власність, а лише в користування (до 10 га) місцевим людям на тривалий час і на таких умовах: юридичної реєстрації (створення сімейних ферм), створення робочих місць, сплати податків.

— А якщо власник землі вже є?

— Уже існуючим власникам с/г земель (паїв, городів і т.д.) або їх правонаступникам, які не хочуть пов’язувати себе із сільським господарством, землею, держава повинна дати можливість продати свою землю. Але право її викупу повинні мати лише державні структури (земельні банки) або органи місцевого самоврядування, котрі згодом зможуть надавати цю землю в користування тим, хто захоче працювати на землі й буде відроджувати українське село на вищезгаданих умовах. Таким чином ми отримаємо наступні переваги:

земля не буде скуплена агрохолдингами чи іноземними кланами;

прості люди будуть мати доступ для отримання земель;

на селах буде створено багато робочих місць.

Люди будуть працювати на себе, громади отримуватимуть доходи до бюджету. Села відродяться. Земля буде убезпечена від будь-яких спекуляцій.

Саме я та інші депутати фракції «Блоку Петра Порошенка» першими виступили з трибуни ВРУ із заявою про недопущення продажу с/г землі ще в 2015 р. Моя позиція з цього приводу є принциповою, послідовною, незмінною та достатньо обгрунтованою на відміну від команди псевдоопозиції, лідер котрої, будучи прем’єром у 2009 р., підписувала із МВФ меморандум про продаж землі.

Я не претендую на загальне розуміння, але, як державник, вболіваю за нашу землю, українське село та нашу державу, добре розуміючи причинно-наслідковий зв’язок у діяльності «світових кланів», осмислюючи ті ризики та небезпеки, які чекають на українську націю, коли с/г земля піде з молотка. Бо ми вже не будемо нацією, ми не будемо мати землі.

Джерело: 7днів