«Ми хочемо революцію». Велика розмова з Білецьким та Оболєнським про нову систему підготовки українських бійців
Яка ситуація з навчанням зараз, що робити з проблемними бригадами та СЗЧ, що саме планують змінити «Трійка» та Хартія і як це має вплинути на сучасну війну. Про все це — в матеріалі NV
База успіхів та проблем. Що з військовою підготовкою відбувається зараз
Місце зустрічі на сході України не повідомляється журналістам до останньої хвилини. Присутність одразу двох командирів корпусів змушує до підвищених заходів безпеки. Буквально за добу до заходу Служба безпеки України повідомила про зрив підготовки замаху на командира Третього корпусу бригадного генерала Андрія Білецького. Це вже не перша спроба ворога вбити одного з найбільш упізнаваних та ефективних командирів українського війська. Проте робота Білецького не зупинилася, зустріч із пресою не скасована.
«Коли з’явилися банери з нашими лого, мені десь 5−7 людей писали щогодини. Великий ажіотаж. Проте, коли ми почали пояснювати, що це анонс нової спільної програми підготовки, багато хто був розчарований. Загалом тема підготовки та навчання — це не „sexually“. Людям подобаються більш прості, візуально зрозумілі речі. „Ми отримали нову гармату, якої ще ні в кого не було“, — ось таке привертає багато уваги. А ми, взагалі-то, хочемо здійснити революцію в галузі!» — розповідає один з офіцерів Хартії перед початком заходу.
Загалом тема підготовки та освіти українських військовослужбовців жваво обговорюється щонайменше в мілітарних колах з 2022 року. Готуючи десятки репортажів із різних бригад тих чи інших родів військ, дуже часто доводилося чути скарги на процедуру базової військової підготовки, яку має пройти кожен український військовий, від водія до кухаря, від SMM-фахівця до штурмовика-піхотинця.
«Проблема не завжди в тому, які програми написані для БЗВП в Україні. Визначені програми взагалі непогані. Здебільшого вони відповідають реаліям, можливо, десь навіть більш об'єктивні, ніж нинішня БЗВП у країнах НАТО. Але сама програма — це як Конституція. В одній країні вона чомусь діє, в іншій — так собі», — каже Білецький.
На думку комбригів, рівень БЗВП та додаткового навчання прямо впливає на процент самовільного залишення частини (СЗЧ). За певними даними, левова частина СЗЧ відбувається саме на етапі проходження базової підготовки або одразу після прибуття у військову частину. Це може бути пов’язано як із побутовими умовами під час навчання, так і зі ставленням до мобілізованих у навчальних центрах. Усі ці речі також потребують значних змін, вважають у Третьому корпусі.
«Але є інша складова: підготовка сержантів та офіцерів. Просто для розуміння: в українській армії на даний момент зайнято 30% сержантських посад. Я думаю, що будь-яка країна НАТО глибоко б охрініла, якби почула просто цю цифру, а у нас це в усіх підрозділах. Мова не йде тільки про бойові підрозділи, у них ситуація може бути ще гіршою», — розповідає Білецький.
Говорячи про те, що саме планується змінити та як народилася співпраця «Трійки» та Хартії, командири згадують роль Всеволода Кожемяка — бізнесмена, людини зі списку Forbes, який є одним із «батьків-засновників» Хартії. В якийсь момент два корпуси почали настільки активно обмінюватися досвідом, що виникла думка структурувати це та створити цілу програму навчання.
Амбіція командирів корпусів — мати повний цикл підготовки. «Хотіли б, щоб 100% особового складу проходили базову військову підготовку всередині корпусів. А також — щоб підготовка сержантів, молодших офіцерів і штабних працівників відбувалася у наших лавах без залучення зовнішніх центрів і максимально ефективно», — заявив бригадний генерал Білецький.
Український Форт-Брегг? Чого потребує українське військо, що пропонують корпуси та як це має вплинути на війну
Fort Bragg — один із найбільших у світі та свого роду легендарний військовий центр підготовки, розташований у штаті Північна Кароліна, США. Військова база з’явилася там ще понад 100 років тому, під час Першої світової війни, проте славу отримала під час Другої світової. Форт-Брегг відіграв ключову роль у підготовці військ, які брали участь в одній із найскладніших та наймасштабніших операцій у світовій історії — висадці у Нормандії у 1944 році. Згодом, під час холодної війни, програми підготовки Форт-Брегг були адаптовані до можливої протидії Радянському Союзу.
«У нас немає жодної амбіції виховувати 10, 20, 30 або 40 тисяч піхотинців чи сержантів для армії або Національної гвардії… Амбіція — дати вудку, а не рибу, створити можливість для навчання. Ми відпрацювали механізми на собі, тепер здатні готувати інструкторів для всіх складових Сил оборони України, робити те, що ще ніхто не міг забезпечити повноцінно, — каже Андрій Білецький. — Ми воюємо безпосередньо на лінії. Але можемо дати країні іншу систему підготовки, яка побудована на нашому, вибачте, але кращому досвіді. Максимальна амбіція — це, за великим рахунком, свій Форт-Брегг, тобто власний дім піхоти, який буде побудований в Україні і стане яскравим прикладом. Після того інші навчальні центри уже просто не зможуть продукувати те скотство, яке інколи в них відбувається».
У цій цитаті закладено весь сенс нового підходу, який презентують «Трійка» та Хартія. Систему навчання розробили спочатку на рівні власних бригад. Після корпусної реформи саме 3-тя ОШБ та бригада Хартія стали ключовими підрозділами відповідних корпусів та почали впроваджувати нові практики в бригадах, які до цих корпусів доєдналися. Кілька офіцерів підтвердили журналісту, що на початковому етапі інтеграції були підрозділи зі значними проблемами, низьким рівнем підготовки та боєготовності. 3-тя ОШБ та Хартія по суті почали перепідготовку вже існуючих підрозділів, що дозволило відпрацювати та масштабувати нову програму навчання. Відтепер у корпусів ще більші амбіції.
«Знаєте, є закон інновацій: усього-на-всього 3% людей можуть робити щось нове. Далі є швидкі послідовники, приблизно 15−18%. От наша задача зараз — створити швидких послідовників того, що ми вже зробили. І це буде розростатися вже навіть незалежно від нас. А ми не тільки не проти розростання, рівно навпаки — за! Беріть, розповсюджуйте», — каже Ігор Оболєнський, командир корпусу Хартія.
Комкори пояснюють, що механізм, яким вони готові ділитися, буде запускатися поетапно, перші два блоки почнуть роботу вже у квітні.
Досвід «Трійки» та Хартії частково руйнує застарілі стереотипи про підготовку та управління військами. Зокрема, Ігор Оболєнський наголошує на ключовій ролі сержантів. Водночас у більшості лінійних підрозділів Сил оборони роль сержантів часто формальна, а чимало посад взагалі залишаються незаповненими.
«У нас жоден офіцер не отримав звання без дозволу головного сержанта. Уявляєте? Покажіть мені, де ще така система? Якщо сержант сказав, що ні, він недостойний, то ні я, ні Андрій не підпишемо подання на офіцера», — каже Оболєнський.
Крім того, Білецький детально розповідає про впровадження на рівні корпусів посади battle captain (капітан бою). Зазвичай на командних пунктах бойовими діями керують командири батальйонів або командири бригад. Білецький іронічно каже, що зазвичай це люди в передінсультному стані, які погано спали вже багато тижнів та, крім оперативного керування, більше нічим зайнятися не можуть. За концепцією сучасного війська, керівний склад офіцерів має займатися тактичним та стратегічним плануванням, а не мікроменеджментом на полі бою. Battle captains — це кілька військовослужбовців, зазвичай із безпосереднім досвідом участі в боях, які позмінно керують командним пунктом та бойовими діями. Іноді може виникнути ситуація, коли battle captain віддаватиме накази старшому за званням, і в застарілих армійських системах це може викликати спротив.
«Це впроваджено на папері доволі багато де. Але чому армія часто цього не сприймає? Тому що є супержорстка вертикаль, повна відсутність командності і довіри в армії. Тобто я командир бригади, я за все відповідаю. Друга причина — це зацикленість армії на званнях. Тобто сержанту дозволено віддавати команди і ставити задачі майорам, підполковникам? І деякі командири бригад прямо мені казали: „Як це так? Як сержант буде давати накази старшому за званням?“ Насправді нічого це не порушує, тому що визначає підпорядкування посада, а не звання… Але ми можемо на практиці пояснити, які переваги й практичні результати це дає», — каже командир «Трійки».
Система battle captain та взагалі роль сержантського складу — малі, але яскраві приклади того, що відрізняє підходи в кращих корпусах від проблемних підрозділів. Впровадження нових методів «Трійки» та Хартії — це не лише про додаткові стрільби на полігоні чи покращену фізичну підготовку новобранців, хоча і про це також. Комкори кажуть, що стратегічна мета — через навчання та підготовку змінити методи керування військами.
«Іноді я чую: ми хотіли б, як ви, впроваджувати щось нове, але у нас немає ресурсів. Ось, ми дамо вам ресурс. Не матеріальний, але цілком практичний», — резюмує Ігор Оболєнський.
Автор: Сергій Окунєв
Джерело " NV.ua "