Інтелектуал, професор Єльського університету (США) Снайдер про унікальність історичних подій в Україні

—Я відчуваю життя в Україні як сповнене неймовірного болю і трагізму, але люди продовжують робити те, що мають робити, щодня радіють життю та цінують його, — каже NV за швидким обідом в осінньому Києві популярний американський інтелектуал Тімоті Снайдер. 

Один із найвпливовіших істориків світу, професор Єльського університету й людина, що шалено вболіває за майбутнє України, сюди він приїхав на початку вересня заради пуб­лічного запуску проєкту Українська історія: глобальна ініціатива як голова його міжнародної ради.

Переосмислення історії України в контексті світової від давніх часів до наших днів є улюбленою темою вченого впродовж як мінімум 10 останніх років і цілком збігається з метою проєкту. Тут Снайдер працюватиме в компанії близько 90 українських та іноземних істориків і визнає, що амбітнішого заняття не мав ніколи.

Загалом за цей свій український тиждень американець багато чого встиг — відвідав Львів і тамтешніх дослідників війни, з'їздив у Харків, щоб побачити, як навчаються та тренуються бійці бригади Хартія, відкрив адвокаційний забіг за звільнення українських полонених і врешті взяв участь у конференції YES — дискусійному українському майданчику, який щороку збирає впливових, розумних і знаменитих з усього світу.

У своєму насиченому графіку Снайдер знайшов час для великого інтерв'ю NV.

— Якими ви побачили українців за тиждень перебування в Україні?

— Я відчув, що людям тут дуже важко — чи то на фронті, чи то вдома, і все ж таки вони продовжують робити те, що мають робити. На Заході час­то вважають, що коли змінюються настрої суспільства, то змінюються і вчинки. Але це не завжди так.

В Україні твій настрій може змінюватися з оптимістичного до песимістичного, але ти все одно продовжуватимеш робити те, що робиш. 

Я розмовляв з українськими солдатами, особливо з тими, хто вже давно на війні, з якими траплялося багато жахливих речей, і їхній настрій багато разів змінювався, але вони все одно роблять те, що повинні робити. У своїх маленьких проєктах я намагаюся зробити все можливе, щоб допомогти українцям зафіксувати війну, побачити важливість того, що відбувається, і взяти участь у більш широких дискусіях з іншими людьми, які приїжджають в Україну і яким це небайдуже. 

— Тривалий час історія України була відокремлена від глобальної історії та маргіналізована по відношенню до російського імперського історичного дискурсу. Як проєкт Українська історія: глобальна ініціатива переосмислює історію життя на цих землях?

— Часто те, що забувається, є тим, що насправді варто пам’ятати, і часто те, що вважається маргінальним, насправді є центральним. Я думаю, що Україна насправді посідає центральне місце в історії не лише Європи, а й цього великого євразійського простору і навіть світу. Як ви кажете, її відтісняють на другий план імперські наративи, іноді вона також може бути мінімізована власними національними міфами у відповідь на імперські наративи. Але насправді від самого початку і на всіх етапах передісторії та ранньої історії до сучасності ці землі і люди на цих землях були дуже важливими для того, що насправді відбувається у світі — чи для створення мов, якими ми розмовляємо, чи для винайдення міста, що, здається, сталося саме тут, чи до того, як розвивалася грецька цивілізація або північноєвропейська цивілізація. Усі ці речі мають дуже глибокий і органічний зв’язок з Україною. І наша ідея полягає в тому, що якщо повернути Україну в центр, то не тільки ми зможемо сказати багато цікавого про ці землі,

Більш детально  у виданні " NV.ua/ukr/ukraine "