Де ховається початок писемності в Україні? Дослідження стародавньої пам'ятки

Сьогодні у День української мови постає природне питання, а коли вперше на території України з'явилася писемність? Відповідь дають дослідження, проведені вченими на історичному пам'ятнику "Кам'яна могила ",  де перші письмові знаки - петроглифи - датовані 11-12 століттям до нашої ери.

***

У степу, недалеко від Мелітополя, є величезний кам’яний пагорб, схожий на високий насип. Його діаметр складає майже кілометр, периметр – близько 3 км, а висота досягає 12 м Близько 3 000 кам’яних “блоків” різних розмірів, гроти, западини, тріщини загадкової гори вражаюче нагадують будову людського мозку. Це – державний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила».

Кам’яна Могила давно привертає до себе увагу вчених. Перші повідомлення про це загадкове місце датуються 1778 роком. А у кінці XIX століття археолог М. Веселовский виявив в одному з гротів згаслого вулкану таємничі знаки. Проте він не мав анінайменшого уявлення про їх значення, а тому взагалі не надав загадковим письменам ніякої уваги! Знадобилося ще півстоліття, щоб учені серйозно задалися метою вивчення написів і малюнків Кам’яної Могили. Особливу роль в розкритті її таємниць зіграли археологи О. Бадер, М. Рудинский, В. Даниленко, В. Гладилін і Б. Михайлов.

Борис Михайлов, директор державного музею-заповідника “Кам’яна Могила”, впродовж 30  років займався дослідженням дивних написів і за цей час підготував декілька книг, а також фотоальбом «Кам’яна Могила – світовий пам’ятник древньої культури в Україні» (2003), що вмістив знімки написів і малюнків, вік яких перевищує 10 000 років!

Довгий час усі спроби розгадати таємницю незвичайної гори залишалися марними. Археологи, які займалися прочитанням “текстів”, стикалися з головною проблемою – відсутністю глибоких знань в області таких древніх мов, як шумерський і єгипетський. Адже, схоже, тільки вони могли б пролити світло на таємницю древнього листа Кам’яної Могили. У липні 1994 року на запрошення Юрія Шилова заповідник відвідав один з найбільш відомих шумерологів – Анатолій Кифішин. Вже коротке ознайомлення з написами вразило його. Дослідник заявив, що, ймовірно, в Україні знаходиться протошумерський релігійний центр із збереженими древніми шумерськими знаками!

Розглядаючи експонати в музеї, який діє на території заповіднику, Кифішин, несподівано навіть для  самого себе, легко зміг прочитати напис на одній з табличок. Це була копія знаків з гроту Кам’яної Могили. Учений тут же вирішив серйозно зайнятися розшифруванням “текстів” дивної гори. В результаті напруженої багаторічної роботи з’явилося капітальне дослідження під назвою «Древнє святилище Кам’яна Могила. Досвід дешифрування протошумерського архіву XII – III тисячоліть до н. э». Книга була представлена на суд вчених і громадськості восени 2001 року і викликала більш ніж суперечливу реакцію – від палкої підтримки до лютої критики та нападок.

Слід сказати, що всього дослідниками було виявлено 62 печери з написами та малюнками, а також 160 кам’яних табличок з письменами. У своїй книзі А. Кифішин заявив, що йому вдалося розшифрувати написи на 40 панно і 16 табличках. Висновки досліджень підтвердили початкове припущення про те, що піктографічний лист Кам’яної Могили є протошумерським, а сама загадкова гора упродовж тисячоліть грала роль духовно-релігійного центру.      

Одна з плит містить напис “Шу-Нун”, виконаний великими (до метра заввишки) знаками. У перекладі з шумерського це означає “Рука Цариці” (або ж “Закон Володарки”). Кифішин висунув припущення, що так називалося само древнє святилище. До речі, відомий російський мовознавець Н. Марр доводив: українське дієслово “шукати” походить саме від шумерського “шу” – “рука”. Київський же дослідник С. Павуків вважає, що від назви “Шу-Нун” походять також українські слова “шана” і “шанувати”.

Окрім іншого, А. Кифішин зумів розшифрувати календар Кам’яної Могили, якому понад 14 000 років, з’ясував, що протошумерські піктограми “зерно”, “ячмінь”, “плуг”, “колесо” і “пиво” уперше з’явилися на Кам’яній Могилі, в Придунав’ї і Придністров’ї вже в V – IV тисячоліттях до н. э. Дослідник дійшов цікавого і вражаючого висновку: «Кам’яна Могила – це грандіозний стародавній архів, який дозволяє пролити світло на історію цивілізації Шумера». Для обґрунтування своєї точки зору А. Кифишін навів приклади протошумерських піктограм, виявлених на Півдні Франції, в Трансільванії, Придунав’ї і Придністров’ї.      

З ім’ям А. Кифішина пов’язаний не лише початок розгадки секретів Кам’яної Могили. Йому також належить честь розшифрування текстів святилища одного з самих древніх міст світу – знаменитого Чатал-Гуюка, що розташовувався на території сучасної Туреччини (у Центральній Анатолії). Час виникнення Чатал-Гуюка датується приблизно 6500 роком до н. е. Структура міста була цілком ритуальною – житла в нім чергувалися з великою кількістю святилищ. А. Кифишін звернув увагу на зображення “богині, яка народжує” в одному з цих святилищ. Примітно, що раніше всі вчені вважали візерунки, що на покривалі богині, орнаментом. Кифішин же довів, що дослідники просто “проходили повз загадку”. Ряд “орнаментальних елементів”, розміщених на покривалі небожительки, виявилися не чим іншим, як дев’ятьма написами. Причому усі вони співвідносяться з рядом текстів Кам’яної Могили. На думку вченого, письмена Чатал-Гуюка дуже близькі до шумерських, їх легко читати, тоді як знаки Кам’яної Могили більше архаїчні і розшифровуються набагато складніше. Але яким чином могла виникнути спільність між текстами так віддалених один від одного районів? Загадку цю вдалося вирішити тільки нещодавно, коли наука встановила факт існування у палеолітичного населення Європи періоду останнього обмерзання, яке настало більше 20 тисяч років назад, а також наявність єдиної матеріальної, духовної культури та мови. Археологи доводили: це могло статися тільки за умови реального спілкування та існування добре налагоджених зв’язків. Цю ж гіпотезу підтверджують антропологи і генетики. Виявляється, більше 80 % європейців походять від загальних пращурів часів палеоліту. На думку фахівців, близько 24 000 років тому в Європі склалися три великі спільноти, які знаходилися на території Іспанії, Балкан та України; якраз їх нащадки і переважають зараз на північному сході, в центрі та на сході континенту.

Дослідник В. Мойсеєнко наводить такі цікаві дані: “Коли генетики із Стенфорду розшифрували результати вивчення хромосоми у декількох тисяч чоловіків з 25 країн Європи, то виявилось, що предки третини з них колись проживали на території нинішньої України. І в цьому немає нічого дивного, оскільки під час максимуму обледеніння Центральна Європа була практично безлюдною. Люди ховалися від холоду на території нинішньої Франції, на Іберійському та Апеннінському півостровах, на Балканах і в Причорномор’ї”.      

Відомий вчений Дж. Кемпбелл, дослідивши джерела світової міфології, виявив дві основні міфогенетичні зони світу: агрокультурно-підекваторіальну і мисливсько-прильодовикову. Епіцентром другої з них якраз і являлася територія нинішньої України.      

Анатолій Кифішин на основі дослідження величезної кількості древніх шумерських написів дійшов висновку: письмова історія людства є набагато більш давньою, ніж це вважалося раніше. В усякому разі, її “нижня межа” відсовується, принаймні, до XVIII тисячоліття до н. е. Кам’яна Могила, на його думку, не була єдиним подібним релігійним центром в ті давні часи. Аналогічне святилище виявили, наприклад, в районі сучасного Фонтенбло під Парижем. Взагалі ж, древні письмена були поширені на величезній території від Піренеїв до Уралу й Південного Казахстану. Їх знаходять на скелях під Свердловськом, в печерах Південної Франції, в піренейській печері Альтаміра. А чого варта “книга” з 29 плит, виявлена на території Черкаської області!

Знаки, які дослідники виявили в різних регіонах Європи, повторюються упродовж тисячоліть. Цікавою і важливою особливістю написів Кам’яної Могили є те, що в них містяться посилання на ще більше древні або особливо шановні таблички. 160 таких “сторіночок” було знайдено В. Даниленко і Б. Михайловим. Саме їх А. Кифішин називає “першоджерелами” і вважає, що “форма посилання на більше давнє джерело була відома саме в Шумері”. Але ось питання: чи дійсно архаїчна форма походила з Шумеру? Виявляється, навряд чи. Швидше і для Шумеру, і для багатьох інших центрів “Письмових культур” метрополією було саме Причорномор’я.      

Один з найбільш авторитетних знавців культури шумерів Лео Опенгейм в книзі «Древня Месопотамія» проаналізував проблему витоків шумерської писемності. Він дійшов висновку, що принцип листа був винайдений нешумерськими попередниками древніх месопотамців. Саме їм повинні належати найбільш ранні з визнаних шумерськими написів на глині. Так ким же були ці загадкові творці листа? Хто вони і хто є їх нащадками? Для того, щоб зняти завісу таємничості над цими питаннями, звернемося до прадавніх з відомих “першоджерел”.

Автор: ІВАН ПАСІЧНИК
Взято з сайту Україна - це ми!  We.org.ua