Для НКВД - бандерівець, а в Україні - герой! Реабілітовано останнього бійця УПА - карателі в шоці
Івана Гончарука — бійця УПА з Волині, якому задля святкування «70-річчя Жовтневої революції» кадебісти приписали вигадані злочини, і сфабрикували нову справу, сьогодні, 29 квітня, було реабілітовано посмертно. Відповідне рішення 29 квітня ухвалила Національна комісія з реабілітації.
***
У 1946 його засудили рішенням військового трибуналу за «зраду», членство в УПА та бої проти Червоної армії. Мали розстріляти, але змінили покарання на табори. Гончарук відсидів 10 років і вийшов на волю. Йому довелося жити на Магадані, потім на Харківщині. Але у 1987 році кадебісти Волинської області вирішили до «70-річчя Жовтневої революції» знайти і покарати котрогось із бандерівців. На коліні зшили справу на основі фейкових свідчень, агентури та старих епізодів, за які Гончарук уже відсидів у таборах, — зазначає у Фейсбук Роман Кулик.
У 1989 році, за два роки до проголошення незалежності України, Гончарука розстріляли.
На той час Гончарук вже був 62-річним пенсіонером, мав двох дітей. Його засудили до смертної кари і 12 липня 1989 року розстріляли в Києві.
Всі ці роки він вважався справедливо засудженим злочинцем за чинним законодавством. Але сьогодні Нацкомісія, що працює при Українському інституті національної пам’яті, реабілітувала Івана Гончарука, — повідомив Кулик.
Раніше кандидат історичних наук, співробітник УІНП Леся Бондарук дослідила історію Гончарука.
Нагадаємо, у 1946 році Івана Гончарука судили разом із шістьма побратимами з УПА. Його звинуватили в ухиленні від служби в ЧА, участі в УПА та боях проти НКВД, збиранні у місцевого населення продуктів для УПА. Тоді Гончарука засудили до смертної кари. Однак за визначенням Воєнної колегії Верховного суду УРСР розстріл замінили на 20 років каторжних робіт і п’ять років позбавлення прав. Відбувати ув’язнення довелося на Колимі, згодом мешкав у Магаданської області, де одружився. На Колимі у Гончаруків народилися двоє дітей. У 1975 році сім’я повернулася в Україну. Іван Гончарук вже був пенсіонером. Діти створили свої сім’ї. Донька працювала у Харкові інженером на заводі, син став робітником на Зміївській ГРЕС.
