Атомний радник американських президентів з під Києва винайшов детонатор, який назвали його ім'ям
Хто знає, куди б крутнулося колесо історії та кому першому дісталася б ядерна бомба, якби юний Георгій після Громадянської війни лишився в СРСР, а нова влада як слід оцінила його здібності.
***
Хто знає, куди б крутнулося колесо історії та кому першому дісталася б ядерна бомба, якби юний Георгій після Громадянської війни лишився в СРСР, а нова влада як слід оцінила його здібності.
Утім, майже відразу після школи 1918-го він став до лав Добровольчої армії і два роки воював проти більшовиків. За Української держави гетьмана Скоропадського навіть був призначений уповноваженим у справах майна.
Фото: atomicheritage.org1920-й рік: арешт і втеча. Спочатку подався до Сербії, звідти - до Німеччини, де 1925-го захистив докторську дисертацію.
Через рік дістався США: спочатку викладав хімію в Принстоні, а потім працював доцентом Гарварду, і 1933-го отримав американське громадянство.
Фото: ethw.org"Курок" до атомної бомби
Коли почалася Друга світова і був запущений проєкт "Мангеттен" для створення атомної бомби, Кістяківский очолив відділ вибухових речовин засекреченої лабораторії. А однією з умов згоди перебратися до Лос-Аламоса була гарантія, що попри найсуворішу таємність, під час шкільних канікул його відвідуватиме дочка Віра.
Про неймовірні результати написано багато, тому обмежимося прямою мовою безпосередніх учасників.
Роберт Оппенгеймер, керівник проєкту "Мангеттен":
"Тепер я – Смерть, що нищить світи!"
Георгій Кістяківський:
"Я впевнений, що перед кінцем світу, останньої мілісекунди існування Землі, остання людина побачить те саме, що побачили зараз ми".
Страшну зброю упродовж семи років створював 120-тисячний колектив. Та вже на фініші виникла проблема, яка могла поставити хрест на "розробці тисячоліття". Як стиснути плутоній з такою силою, аби він, почавши розпадатися, вибухнув?
Саме емігрант Кістяківський, який 25 років до того виїхав з рідного Києва до Німеччини, а згодом і до США, сконструював хімічний підривник для детонації, який одразу ж охрестили "курком" атомної бомби.
Після війни науковець повернувся до Гарварду. Поєднував викладацьку роботу з обов'язками консультанта Держадміністрації з питань контролю над зброєю та зовнішньої політики.
Брату дали квартиру в Києві завдяки Ейзенхауеру
На весну 1960 року був призначений візит президента США Дуайта Ейзенхауера до СРСР. Готувалися ретельно, однак 1 травня під Свердловськом збили американський розвідувальний літак У-2 (пілот Генрі Пауерс катапультувався і його затримали). Здійнявся гучний скандал - і приїзд Ейзенхауера, ясна річ, скасували.
За лаштунками міжнародного конфлікту лишилася курйозна сімейна ситуація Кістяківських. Справа в тому, що Георгій на той час виконував обов’язки радника Ейзенхауера та мав супроводжувати шефа під час поїздки до Союзу. У Москві, розуміючи, що з великою ймовірністю доведеться везти делегацію до Києва, де мешкав молодший брат фізика, біолог Олександр Кістяківський, на всяк випадок дали радянському вченому трикімнатну квартиру в центрі столиці.
На жаль, зустріч братів так і не відбулася. А ось квартиру "щасливчику" залишили.
Цікаві факти
- Американці називали Кістяківського "містер Кісті".
- Киянин 1940-го винайшов вибухівку, яку пізніше назвуть пластидом.
- Написав майже 150 наукових праць.
- Японський Нагасакі став жертвою атомної бомби через велику хмарність: "Товстуна" мали скинути на Кокур.
- На знак протесту проти війни у В’єтнамі Кістяківський подав у відставку, відмовившись від усіх посад в урядових закладах (1968).
- Був тричі одружений: на шведці Хільдегарді Моєбіус, німкені Ірмі Шулер, американці Елейн Махоні.
- Дочка Віра - фізик-ядерник, професор Массачусетського технологічного інституту.
- Якось на запитання "Ви ж росіянин, так?" учений відповів: "Це все одно, як запитати шотландця: Ви - англієць? Ні, я – українець".
З досьє Георгія Кістяківського
Народився 18 листопада 1900 року в Боярці під Києвом.
Закінчив Берлінський університет (1925). Навчався і стажувався у Принстоні (1926-1930) та Гарварді (1930-1934).
Викладав у Берлінському (1921-1925) та Гарвардському університетах (1930-1940 та 1946-1950).
Був консультантом та керівником відділу з розробки вибухових речовин Національного дослідницького комітету з оборони (1940-1943), очолював відділ вибухових речовин для атомної бомби (1944-1946).
Консультант з науки і техніки, "атомний радник" трьох президентів США: Дуайта Ейзенхауера, Джона Кеннеді та Ліндона Джонсона.
Член Національної академії наук США, а згодом - її віце-президент.
Почесний член Лондонського хімічного товариства.
Лауреат багатьох наукових премій.
Кавалер американських державних медалей "За заслуги" (1946), "Свобода" (1961), "За досягнення в науці" (1967), британської "За заслуги у справі свободи" (1948).
Помер 7 грудня 1982 року в Лінкольні (Массачусетс, США) внаслідок онкологічного захворювання.
Прах за заповітом розпорошили біля заміського котеджу на Атлантичному узбережжі.
Анекдот на тему
Дві мавпи розбирають атомну бомбу.
- А якщо рвоне? - запитує одна.
- Не переймайся! У мене ще одна є.
Джерело Iod.media