Цитадель і серце Карабаху. Чому битва за Шуші ключова для карабаської війни

Станом на ранок понеділка обидві сторони конфлікту заявляють про свій контроль над Шуші.

Що, скоріше за все, свідчить про важкі бої в районі міста.

Напередодні президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив про те, що Шуші вже під контролем азербайджанських військ.

А зранку влада Карабаху повідомила про відступ азербайджанських сил на ділянці Шуші-Карінтак (Карінтак або Дашалти - село за кілька кілометрів на південь від Шуші, звідки наступають азербайджанці).

"Вночі на ділянці Шуші - Карінтак йшли інтенсивні бої проти виявлених підрозділів супротивника, які, зазнавши великих втрат, відступили. Наші сили зайняли більш вигідні позиції", - йдеться в заяві невизнаної "Нагірно-Карабаської республіки".

Вірменський борець та доброволець Мігран Арутюнян опублікував у своєму Instagram фото з автоматом і підписом "Привіт із Шуші".

Утім, військові оглядачі встановили, що будинок, на фоні якого він сфотографувався, насправді розташований у Степанакерті.

Пізніше азербайджанська армія заявила, що оточила вірменські сили, які намагалися атакувати сили Азербайджану на дорозі від Лачина до Шуші.

Наразі жодна сторона не надала доказів про те, що ж насправді відбувається у Шуші.

Стара столиця

Шуші (азербайджанці називають Шуша) - стара столиця Карабаху, яка розташована в горах над сучасною столицею, Степанакертом.

"Шуша - це важливий стратегічний пункт, який, по-перше, забезпечує контроль над Степанакертом, по-друге, зв'язок з Вірменією", - пояснює вірменський політолог, голова Інституту Кавказу в Єревані Олександр Іскандарян.

А Олександр Маркаров, керівник вірменської філії російського Інституту країн СНД, нагадує, що день взяття Шуші під час першої війни, у травні 1992 року, вірмени відзначають так само, як 9 травня.

"Взяття Шуші мало істотне і військове, і психологічне значення в першій карабаської війні та істотно вплинуло на подальший хід подій в цілому", - пригадує Маркаров.

Тоді взяття Шуші, а трохи пізніше і міста Лачин, дозволило вірменським формуванням убезпечити Степанакерт від постійних обстрілів та взяти під контроль дорогу між Карабахом і Вірменією.

"Взяття Шуші, якщо воно підтвердиться, буде дуже важким ударом. Тому що це ключ до всього Карабаху. Це - той центр, з якого контролюється Степанакерт. Так було і під час першої війни, але тоді рівень озброєнь був зовсім інший. Так відбувається і зараз", - міркує колишній глава Громадського радіо Вірменії Марк Григорян.

На його думку, якщо вірмени все ж втратять Шуші, як до цього йде останні два тижні, то це буде означати, що значна частина Карабаху опиниться під азербайджанським контролем, а війна "переміститься у ліси й на рівень партизанських загонів".

"Як довго зможуть протистояти партизанські загони добре озброєній армії - це велике питання", - вважає Григорян.

"Шушінська різанина"

Шуші займає важливе місце в національній свідомості і вірмен, і азербайджанців. Обидва народи вважають його символом та однією з колисок своєї культури.

"Шуша - це символ, її називають - символічно, патетично - серцем Карабаху. І це значною мірою правда. Це і культурна столиця, там розташовані пам'ятники культури, це й історична столиця - все має значення", - говорить Олександр Іскандарян.

"Саме з Шуші пов'язані багато імен в культурній, політичній, просвітницькій діяльності, що стосувалося відродження національно-визвольного руху в ХІХ і на початку ХХ століть. Значення Шуші істотне для всього "вірменства" як Карабаху, так і Закавказзя в цілому", - додає Олександр Маркаров.

У Шуші в ХІХ столітті жило багато заможних людей - як вірмен, так і азербайджанців. Тут були мечеті, церкви, караван-сараї (готелі та торгові доми на Сході) і будинки-музеї просвітителів, поетів, музикантів.

Перший театр тут побудував у 1896 році вірменин Мкртич Хандамірян. А для азербайджанців Шуші - це в першу чергу батьківщина "ханенде", виконавців вокального напрямку азербайджанської національної музики, мугама. Багато відомих виконавців мугама родом звідси.

Початок і кінець ХХ століття стали трагічними для населення міста: як для вірмен, так і для азербайджанців.

У 1905 році в Шуші сталися масові вбивства азербайджанців та підпали їхніх будинків, руйнування і жертви були й у вірменській частині міста.

У березні 1920 року після невдалої спроби вірменського повстання тут стався вірменський погром.

Азербайджанський гарнізон за підтримки місцевих мусульман контратакував та знищив вірменську частину міста.

У "Шушінській різанині" (як стали називати той епізод) загинули від п'яти сотень до кількох тисяч людей, а вірмени змушені були бігти з району.

У 1992 році, коли місто зайняла вірменська армія, звідти вже втекло азербайджанське населення.

Наслідки

Вірменський політолог Сурен Саргсян каже, що всім вірменам - у Карабасі, у Вірменії, в діаспорі - зараз буде "дуже складно сприйняти" втрату Шуші.

А Марк Григорян припускає, що ця втрата та все більш ймовірний програш у війні вдарять по національній самосвідомості Вірменії та призведе до "ще більшої націоналістичної радикалізації суспільства".

"Буде наростати почуття образи на Грузію, на Іран, почуття образи на Росію вже є", - припускає Григорян.

Кремль заявив, що не буде втручатися у війну в Карабасі, поки вона не перекинеться на територію Вірменії.

Крім того, військове фіаско матиме дуже важкі наслідки для політичного майбутнього вірменського прем'єр-міністра Нікола Пашиняна.

Вірменські співрозмовники BBC News підкреслюють, що зараз, в умовах активної фази війни, більшість політичних сил проявили готовність об'єднатися навколо уряду і армії.

Але ось потім, кажуть вони, уряду, швидше за все, висунуть серйозні претензії. А деякі опозиціонери можуть спробувати змінити уряд вже зараз.

"Політичні наслідки дуже залежать від того, як будуть тривати військові дії, які рішення будуть прийматися", - міркує Олександр Іскандарян.

І нагадує, що на початку першої війни район Шуші не був під контролем вірмен, як і багато інших територій навколо Степанакерта, проте війна закінчилася перемогою вірменської сторони.

Політолог Сурен Саргсян не виключає найрізноманітніші внутрішньо- і зовнішньополітичні наслідки можливої втрати Шуші, причому навіть вже найближчим часом.

"Я думаю, деякі політичні сили будуть піднімати і питання про зміну уряду - я не можу сказати, до чого це призведе, але те, що це питання буде підніматися - однозначно, тому що навіть до цього це питання вже піднімалося", - говорить Саргсян.

Дуже багато вірмен - і політиків, і оглядачів, і пересічних громадян - не бажають вірити, що Шуші опиниться чи вже опинилися у руках азербайджанців.

Поки надію їм дають заяви міністерства оборони Карабаху та непідтверджені повідомлення в соцмережах і пресі про те, що Шуші ще не здали, що нібито всі азербайджанські солдати, які штурмували місто, або вбиті, або втекли, а бойові дії йдуть лише у передмісті.

"Ніколи Шуші не будуть азербайджанським. Шуші - це червона лінія, Шуші - це все для Карабаху, для вірмен, і тому впевнений, що Шуші залишиться вірменським", - рішуче заявив у неділю BBC News політик з вірменської партії "Дашнакцутюн" Гегам Манукян.

"Це серце Карабаху, тому є загальноприйнята думка в обох країнах, що хто контролює Шуші, той і контролює Карабах", - відзначає азербайджанський політолог і радник колишнього президента Азербайджану Гейдара Алієва Ельдар Намазов.

Як і інші азербайджанські експерти, Намазов зауважує, що втрата Шуші у війні 1992-1994 років була найбільшим ударом по самосвідомості азербайджанців.

"І зараз повернення Шуші - це найбажаніша новина. Якби запитати будь-якого азербайджанця, чому ви зраділи б найбільше, взяттю Ханкенді [Степанакерта] або Шуші, він назве Шушу" - резюмує експерт.

Юрі Вендик, В'ячеслав Шрамович
Джерело  "BBC News"