Мартін Купер: батько мобільного телефону з українським корінням. Знай історію - легше буде побачити майбутнє

Купер ніколи не був в Україні, але натомість сьогодні на її теренах – десятки мільйонів "гостинців" від славного земляка: крутих і ще крутіших, розумних і не дуже, але без них ми сьогодні не можемо ступити й кроку. І сприймаємо, як річ абсолютно буденну. А між іншим, того, що ми сьогодні називаємо мобільним телефоном, могло й не бути. Якби не унікальні мізки Мартіна Купера, які працювали дещо інакше ніж в інших. Але ж нам, українцям, це притаманно.

До речі, про своє українське походження пан Купер знав завжди і ніколи від нього не відмовлявся, навіть не виключав того, що воно теж мало вплив на нього. Тим більше, що українцями були і батько, і мама. Вони тікали у 1917 році з України від війни і погромів різними шляхами, а познайомилися вже на чужині. Батько зі Сквири, що на Київщині, а мати з Павлиша – нині Кропивницька область. Синові вони мало розповідали про ті важкі часи і пережите, і він каже, що розуміє їх. Наприклад, мамі якось не залишалося нічого іншого, як просто стрибнути у велетенську калюжу на узбіччі, аби тільки сховатися від бандитів, які мчали вулицею.

Своїм батькам Мартін дуже вдячний за освіту. Не дивлячись на пережиту ними Велику депресію та непросту емігрантську долю, вони зробили все, аби син вчився. Та він і не протестував – і отримав диплом магістра Іллінойського інституту технологій, став інженером-електротехніком. Один з перших проектів майбутнього батька мобільного телефону – телетайп, над яким він працював у компанії Westеrn Electric. Але у 1954 році 26-річний Мартін потрапив на роботу у маленьку і мало кому відому компанію Motorola. Ті, хто брав його на роботу, мабуть, пізніше пишалися своїми діями. Бо хто прославив Motorola? Мартін Купер!

Він відчув те, чого не могли відчути вже доволі відомі своїми винаходами інженери лідера ринку – компанії AT&T. Уявіть, вони дійшли до того, що перенесли телефон в автомобіль. І незважаючи на те, що він важив майже 15 кг і виглядав, як дебела валіза, це був прорив! Вони змусили телефон рухатися. Але, як потім розповідав сам Купер, щоб з’явився справді мобільний телефон, потрібно було бачити далі. Потрібно було змінити саму "телефонну" філософію і прив’язати телефон не до місця, а до конкретної людини.

Все почалося з того, що ми зрозуміли важливість персональної комунікації, – згадує Купер. – Уявіть, ми сто років сиділи, наче у пастці, у своїх домівках, в офісах, залежні від телефонних дротів, підключених до стін. А тепер вони захотіли загнати нас ще в одну пастку – в наші автомобілі

І маленька, але горда і амбіційна чиказька компанія Motorola обійшла світового монстра AT&T. Купер згадує, як один із керівників чиказької поліції закинув, мовляв, це добре, що є рація у патрульній машині, але ж поліцейському не розірватися – одночасно потрібно бути і на місці пригоди, і в автомобілі, щоб зв’язатися з центром. Врешті, офіцери чиказької поліції стали першими, хто використав мобільний зв‘язок таким, як він є.

Мартін Купер в інтерв’ю так і говорив: "Раніше ви телефонували у конкретне місце, а тепер – конкретній людині".

 

Народження мобільного

Щоправда, йому самому перший дзвінок з мобільного довелося зробити все-таки у конкретне місце. Бо мобільний же був тільки у нього одного. І подзвонив він за усіма правилами піару не куди-небудь, а в готель «Хілтон» на 6-й авеню в Нью-Йорку, де саме перебував на прес-конференції голова дослідницького відділу компанії Bell Laboratoies (підрозділ AT&T) Джоел Енгель. Так-так, саме конкуренту він і подзвонив. Стоячи навпроти готелю і тримаючи у руках пристрій, який важив 1,15 кг та мав довжину 22,5 см. Сталося це 3 квітня 1973 року.

Звався пристрій Купера DynaTАС 8000Х. 20 хвилин, на які вистачало заряду цього дива техніки, було достатньо, аби змусити зуби пана Енгеля скрипіти. Сам Мартін казав, мовляв, не пам’ятаю, що саме відповів Джоел Енгель, дізнавшись, звідки, вірніше, з чого, дзвонить Купер, але "відчуття, що скриплять його зуби, було". Пізніше Bell Laboratories мусила визнати, що розробка Motorola – справжній тріумф, а здатність вмістити все необхідне для мобільного зв’язку в один з хвостиком кілограм – справжній прорив.

Проте Motorola знадобилося цілих десять років і 90 мільйонів доларів, щоб телефон потрапив до рук звичайних споживачів. Вірніше, звичайних багатіїв… Бо перші комерційні стільникові телефони компанії коштували від 3500 до 3995 доларів. Спеціалісти перерахували, що на сучасні гроші це близько 9 тисяч доларів. Вартість пристойного автомобіля. Але володіти Motorola DynaTAC 8000Х було питанням престижу для представників політичних та бізнесових кіл. До слова, саме по такому телефону розмовляє епатажний Гордон Гекко у легендарному фільмі "Уолл стріт".

Важив "престиж" уже 800 г, хоча за спогадами перших власників, "за формою нагадував цеглу, в один з боків якої була вбудована клавіатура набору номера, а зверху стирчала стаціонарна антена".

Мартін купер згадує: "Коли там, на Манхеттені, збирався телефонувати Енгелю, то думав: "Хоч би все працювало!"

За його словами, прилад, що його тримав у руках, був унікальний, мав сотні складових, збирався вручну і його годі було відтворити. Тому Motorola витратила роки на те, щоб створити технологію, яку можна практично відтворювати. І, як бачимо, врешті їм це вдалося.

За 45 років Motorola поступилася конкурентам лідерськими позиціями на ринку, у 2011 році пережила розділення на дві компанії. Кількість телефонів уже давно значно переважає кількість населення планети. І навіть не віриться, що один з британських товаришів Мартіна переконував його, що, може, американцям і знадобляться такі телефони, а от консервативним британцям вони ні до чого.

Сам Мартін Купер, звісно, став мільйонером: заснував з партнерами свою телефонну компанію і продав її за 23 мільйони доларів. Зараз він "почесний зв’язківець", як сказали б у нас: там радник, там консультант. 26 грудня він святкуватиме вже свою 90 річницю.

В інтерв’ю Купер намагається донести до нас, що винайдення бездротового зв’язку докорінно змінило шлях розвитку людства, що мобільний телефон – це в стонадцять разів більше, ніж пристрій для спілкування, і попереду нас чекають ще більші відкриття, пов‘язані з бездротовим зв‘язком. Одним словом, це ціла філософія.

А погляньте, що прогнозував містер Купер ще 5 років тому. Чи не здається, що частина прогнозів уже багато в чому збулася?

Мартін Купер про перспективи мобільного телефона

•  - Ми вже вклали в телефон все, що можна, аби зробити з нього універсальний пристрій. І гадаю, дещо перегнули палку. Бо універсальний пристрій, що вміщує все для всіх, зрештою стає не дуже корисним. Він виявляється усередненим, компромісним. Думаю, налаштування під потреби конкретного споживача – ось майбутнє мобільних. Ваш ґаджет повинен мати функції, що потрібні, скажімо, для вашого тіла, – і саме такі функції слід оптимізувати.
   
•  - Найкращий спосіб розмовляти по мобільному – це помістити портативний пристрій, наприклад, у вухо чи на вухо, або, можливо, імплантувати під шкіру. Ось так виглядає найзручніший мобільний телефон.
   
•  - Нам потрібні пристрої десь такі як Google Glass, але більш досконалі, такі, що поміщаються на поверхні очей. Так ми отримуємо найбільший екран, який коли-небудь хотіли, так ми можемо своїми очима бачити реальність, що надходить через телефонне підключення. Ось це наше майбутнє.
   
•  - За допомогою телефону людина зможе раніше дізнаватися про проблеми зі здоров’ям. Уявіть: ми постійно аналізуємо стан здоров’я, не раз на рік у лікаря, а постійно і щосекунди. У цьому разі ми виявляємо мікроби, хвороби, загрозливі клітини… І вбиваємо їх ще до того, як вони завдадуть нам шкоди. Людина матиме на тілі пристрій, що здатен повідомляти, наприклад, про появу ракових клітин. Як результат, кожен зможе видалити ці клітини ще до того, як вони почнуть загрожувати здоров’ю.
   
•  - За допомогою бездротового зв'язку та інших технологій ми докорінно змінимо систему охорони здоров'я, причому ключовим каталізатором перетворень стане саме бездротовий зв'язок. Ми зробимо переворот у системі освіти... Так чи інакше, саме за допомогою подібних пристроїв люди будуть отримувати освіту в майбутньому. Вони навчатимуться у дорозі, а школу стануть відвідувати лише для того, щоб переймати у викладачів досвід навчання і застосування тих самих пристроїв. Все це зробить людей розумнішими і освіченішими. Крім того, ми докорінно змінимо саму концепцію торгівлі. Візьмемо, наприклад, кредитні картки – навіщо вам кілька кредитних карт, якщо можна розплачуватися за допомогою стільникового телефону?

Джерело: uarp.org