На згадку про героя: підрозділ капітана Андрія Норова з боєм визволив українське місто

Від нього ішло тепло. Притягував до себе, пригадують побратими. Андрій Норов у побуті був тихим, спокійним, а в бою – надійним і міцним.

Андрій Норов народився 6 червня 1977 року у місті Кіровограді (нині – Кропивницький), тут закінчив місцеву середню школу №1. Відслужив строкову військову службу, потім здобув економічну освіту. 2002-го року переїхав у Київ, працював і виховував дітей.

2016 року Андрій Норов добровольцем пішов на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України, свідомо обравши місцем служби 72-гу окрему механізовану бригаду. У серпні 2017-го їй було присвоєно славетне ім’я Чорних запорожців – одного з найлегендарніших кінних полків армії Української Народної Республіки.

«За чотири роки Андрій виріс від рядового до заступника командира батальйону, це – серйозна посада. Він особистим прикладом показував, як треба діяти – чи то зброю застосовувати проти ворога, чи то колоди тягати. Коли в Світлодарці у нас не вистачало бійців, він виконував обов’язки і командира роти, і рядового», – розповів Володимир, який воював на Донбасі в одному підрозділі з Норовим, виданню «Україна-Центр».

Повернувшись до служби у званні сержанта, Андрій Олексійович неодноразово брав участь в АТО/ООС, закінчив короткострокові офіцерські курси.

«Це було в сімнадцятому чи вісімнадцятому році. В роті – і мінометний взвод, і гранатометний… Рота висувалася на проблемні ділянки. Наприклад, запобігти ворожому прориву. Космос правильно розставляв бойові розрахунки. Грамотно робив це, без дурного фанатизму. З таким командиром можна йти в атаку впевненим, що тебе не вб’ють. Заступником командира батальйону Андрія призначили пізніше, коли мене вже комісували за інвалідністю. Загинув він капітаном», – розповів «Україні-Центр» киянин Микола Ратушний, який разом з Норовим воював у зоні АТО, а нині очолює благодійний фонд «Крапля до краплі».

У перший день російського вторгнення підрозділ під керівництвом бойового офіцера знищив кілька ворожих гелікоптерів, бронетехніку й три вантажівки з майном і боєприпасами. На початку війни Андрій Норов спланував та організував оборону Київської ГЕС.

Згодом воїни-запорожці визволили від ворога один із населених пунктів Київщини, але противник ударив «Градами» і багатьох воїнів було поранено. 13 березня рашисти підло обстріляли колону, яка евакуювала поранених, серед них був і Андрій Олексійович…

Похоронили Космоса із військовими почестями на Рівненському кладовищі рідного Кропивницького. У Андрія Норова залишилася мати, брат, дружина, 15-річна донька та 23-річний син, також офіцер ЗСУ.

Андрій Норов із родиною

фото з відкритих джерел

«Він був хорошою, доброю людиною. Захоплювався риболовлею, – розповів журналістам «Суспільного» про Андрія Олексійовича його брат Олександр. – У нашій останній розмові він говорив, що все буде добре, ми переможемо. Не такий страшний ворог, як про нього кажуть…».

«Ми втратили одного з найкращих людей. Андрій Олексійович Норов, «замкомбата з бою» – той, чиї міномети гатили по ворогу ще до 24 лютого 2022 року, той, хто з перших днів війни знищував кацапів сотнями, бо «треба работать». Олексійович, «Космос» – це шлях від сержанта до капітана, і немає такого місця на будь-яких позиціях батальйону, де б він не був. Він завжди був із солдатами. Олексійович, я знаю, що Ви загинули як Герой на своєму місці, командуючи підрозділом. Вічна слава та вічна пам’ять. Дякую вам за все…», – так написав про Героя бойовий побратим, повідомляє АрміяInform.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 148/2022 від 19 березня 2022 року капітану Норову Андрію Олексійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).